Вона вважалася культурною спадщиною нації і знищенню не підлягала. Але уряд вигадав складну схему передачі театру у власність міської влади, яка займалася реконструкцією старої частини Тирани. Вона без жодних докорів сумління дала дозвіл на знесення ветхої нерухомості й заборонила на розчищеному місці зводити нове приміщення театру.
З ініціативи громадськості та опозиційних партій було створено спеціальний альянс із захисту будівлі театру, який і подав у травні минулого року до Конституційного суду Албанії позов на міську владу. В ньому зазначалося, що театр є національним надбанням, а його знесення -- частина корупційної оборудки. Більше року суддям знадобилося на його розгляд. І ось 16 липня в ЗМІ було опубліковане рішення Конституційного суду, ухвалене 2 липня. Вищий судовий орган визнав, що перехід будівлі у власність мерії Тирани суперечить Паризькій конвенції про захист нематеріальної культурної спадщини від 2003 року, а отже, муніципалітет не мав права видавати дозвіл на його знесення. Він є незаконним і суперечить конституції.
За великим рахунком, від цього рішення, прийнятого з річним запізненням, уже нікому ні холодно ні жарко -- будівлі просто немає. Хіба що свої амбіції задовольнили ті, хто вийшов на захист національного театру й кого нещадно била поліція, називаючи порушниками правопорядку. Але діячі культури й мистецтва, письменники, журналісти, опозиційні політики тепер наполягають, щоб влада Тирани побудували на тому самому місці нову будівлю театру за кресленнями, що збереглися.
