Отаке проросле зерно після літніх злив нині збирають на полях Таврії.
Вони поширюють чутки, що вже восени не вистачить продовольчого зерна для борошна, яке йде на хліб. І з ностальгією згадують часи Союзу — мовляв, тоді й з кількістю, і з якістю було все гаразд, і навіть хліб випікали кращий. От тільки спогади з дійсністю не мають нічого спільного. Та й вирощувати достатньо якісного зерна Україна нині цілком спроможна — за певних умов, переконаний завідувач відділу насінництва Інституту зрошуваного землеробства НААН України (Херсон), кандидат сільськогосподарських наук Анатолій Влащук.
— За Союзу в Україні не приділяли такої уваги якості зерна, як тепер. В епоху «розвинутого соціалізму» зерна першого класу із вмістом більш як 28 відсотків клейковини та понад 14 відсотків білка на Херсонщині практично не отримували — адже використовували сорти пшениці із низьким генотипом. Другого класу було відсотків десять від урожаю, а панував третій клас і «вал». Через що хліб, окрім вищого сорту, був «глевтякуватим». У мене 45 років наукового стажу і я пам’ятаю тогочасні тенденції. Тоді й 50 мільйонів тонн зерна зібрати на рік в УРСР було за щастя. А нині в незалежній Україні й 60 мільйонів тонн — далеко не межа, — наголошує Анатолій Миколайович. — Зростання врожаїв свідчить: у країні помітно прогресують аграрні технології, успішно використовується досконаліша техніка та ефективніші засоби боротьби з бур’янами й шкідниками, через засилля яких висококласного зерна отримували менше. Висновок простий: аби збирати якомога більше зерна першого-другого класу, треба більше вкладати коштів. Адже з нічого отримати щось неможливо. Підвищення класності пшениці потребує використання насіння сильних сортів і внесення азотних добрив у кількості 200—250 кілограмів на гектар. А тонна цих добрив коштує нині 8—11 тисяч гривень. Та й за тонну потрібного насіння треба 12—16 тисяч гривень віддати замість 9—10 тисяч за звичайне. Не кожен господар може собі таке дозволити. От і отримуємо фуражне зерно замість продовольчого, хоча заслуговуємо кращого й можемо досягнути більшого.
Нинішні жнива з їхньою аномальною вологістю на Херсонщині дошкульно вдарили саме по якості. Під тиском дощів колос полягає й проростає, і борошна з такого збіжжя не намолоти.
Експерти прогнозують, що продовольчого зерна з урожаю-2021 отримаємо лише третину від загальної кількості. Хоча деякі господарства, де скрупульозно дотримуються агротехнологій і не шкодують грошей на гарне насіння, зможуть похвалитися не такими вже й поганими результатами. З-поміж них, зокрема, і державне підприємство в селі Тавричанці Каховського району — дослідне господарство «Асканійське» (воно є одним з лідерів у аграрній сфері регіону).
— Через надмірну вологість продовольчого зерна намолотимо менше, та воно в нас неодмінно буде. Рік на рік не випадає, однак другого-третього класу зазвичай збираємо 60—70 відсотків від загального обсягу, а першим класом іде до десяти відсотків. За моїми спостереженнями першокласне любить посушливе літо — що гірша врожайність, то вищий клас зерна в південному степу. Нині літо вологе, тож і якість зерна погіршилася, — ділиться спостереженнями головний агроном ДП ДГ «Асканійське», кандидат сільськогосподарських наук Віктор Нижеголенко.
Загалом якісного зерна на борошно власного виробництва Херсонщині вистачить. Якщо, звісно, контролювати його вивезення за кордон, бо нашим ділкам тільки дай волю — повимітають елеватори геть-чисто заради навару на перепродажі плодів селянської праці.
Херсонська область.
Фото надано автором.
