Місцевий художник Федір Козаченко.

До центру громади — Рокитного — звідси 18, до райцентру —Сарни — 50 кілометрів. Дістатись туди карпилівці можуть без проблем: маршрутки й автобуси курсують через кожні дві години, а інколи й частіше.


Cтароста Ольга Шевчук та діловод Надія Шинкар (справа наліво).

Рекордний 2012-й

У Карпилівці, яка до децентралізації входила до Рокитнівського, а нині до Сарненського району, проживає 3,4 тисячі людей.

— У нашому селі 215 багатодітних сімей, — розповідає карпилівський староста Ольга Шевчук — теж багатодітна мама, яка разом з чоловіком виховує трьох дітей. — Найбільша сім’я у подружжя Оксани та Віктора Бричок, у них дванадцять дітей. Всі вони виховані, доглянуті, бо батьки дбайливі. А як ми раділи, коли у молодої пари Таїсії та Вадима Делейчуків народилася трійня (двоє хлопчиків і дівчинка) — перша трійня у селі.

— Щороку маємо для місцевого ліцею 2-3 перші класи, бо щороку народжується від 60 до 80 немовлят. Особливо «урожайним» був 2012-й, коли народилась сотня дітей, — продовжує староста, — тому у нашому селі зберігається природній приріст населення.

У місцевому дитсадку 120 малюків та дошкільнят. Завідувачка Юлія Стукало з працівниками дбають, аби діткам тут було затишно і комфортно.

— У ліцеї ж 781 учень. Навчаються у дві зміни, бо він з кожним роком стає дедалі «тіснішим», тому мріємо про добудову закладу, — каже Ольга Шевчук.
Карпилівській малечі готує приємний сюрприз народний депутат України Віктор М’ялик. Обіцяв завезти обладнання для дитячого ігрового майданчика. Такі вже зробив у багатьох селах не лише свого округу, а й по Рівненщині.

Додалася вулиця Весняна

Карпилівка розбудовується. Нині тут майже сорок забудовників. Нещодавно з’явилася нова вулиця Весняна.

— Звичайно, новосели стараються мати в будинках такі побутові зручності, як у місті: бурять свердловини, щоб мати воду, встановлюють бойлери для її підігріву, автономне опалення. Та й інші мешканці в бажанні комфорту не відстають, — розповідає староста. — Сусіднє село Кисоричі, яке лише за чотири кілометри, — газифіковане, а ось наше — ні. Люди раніше активно хотіли газифікації, але зараз ця тема відійшла на другий план: мабуть, замислитись односельчан змусили високі і постійно зростаючі тарифи на природний газ, які не всім по кишені.

З тривогою очікують карпилівці подорожчання електроенергії, ставляться до цього вкрай негативно. Мовляв, живуть між двох АЕС — Рівненською та Хмельницькою, тож хоч якісь привілеї з того мають бути, а тим паче для тих, хто проживає у тридцятикілометровій зоні навколо тих станцій. Карпилівка ж зазнала впливу аварії на ЧАЕС і вважає, що хоча б нинішні ціни на електроенергію залишили як бонус постраждалим від чорнобильської біди.

Трудяться до сьомого поту

Карпилівці не розкошують, але й голодні не сидять, бо трудяться важко, до сьомого поту. Після того як припинив діяльність колгосп, люди розібрали свої паї (вийшло приблизно по 2,5 гектара) і тепер обробляють їх. Придбали для цього різну сільськогосподарську техніку. Фермерів тут немає.

— Сіють зернові, вирощують традиційну для нашої поліської місцевості картоплю, овочі, — розповідає Ольга Шевчук. — І для живності вирощують культури, бо тримають люди свиней, птицю, корів. Щоправда, кількість корів з кожним роком зменшується — надто клопітно їх утримувати. Але є родини, де тримають їх по кілька, вивозять на ринок в Рокитно молоко, сир, сметану, щоб заробити копійку, бо не всі мають можливість працевлаштуватися — по селах з робочими місцями проблема, хоча мої земляки працюють у Карпилівському лісництві, у школі, дитсадку, на міні-пекарні, лікарській амбулаторії... Дехто виїжджає на сезонні заробітки у Київ та за кордон, але всі обов’язково повертаються додому, бо кажуть, що тут їм найкраще.

Як у всіх, не без проблем

У Карпилівці є необхідна інфраструктура: ті ж школа, дитсадок, про які ми вже розповіли, 22 різні магазини, невеличка пекарня, Будинок культури, церква Різдва Святої Богородиці та Дім молитви...

— Наш сімейний лікар Вадим Вус живе в Карпилівці, завжди готовий оперативно прийти на допомогу, ще два інші сімейні лікарі доїжджають з селища Рокитне, — розповідає староста. — У нашому селі є аптека, функціонує приватний стоматкабінет Олександра Брички.

— З 2007 року функціонує пожежна команда. Водії пожежного автомобіля Василь Сорока і Геннадій Шевчук готові в будь-яку хвилину виїхати на виклик, — каже Ольга Шевчук.

Одна з рис карпилівців — вони люблять своє село.

— Люди у нас активні, якщо є потреба щось зробити корисне для села, — пишається односельцями Ольга Шевчук і називає сільських активістів — підприємця Оксану Бричку, учасника АТО Петра Козаченка, а також Василя Мартинюка, Миколу Симончука, Івана Сороку... Вони не лише самі беруть активну участь у толоках з благоустрою, а й організовують односельців на корисні справи.

Гарно відгукується староста і про місцевого художника, багатодітного батька Федора Козаченка, який розмалював у селі автобусну зупинку, від чого вона стала «веселішою», а також в’їзний знак у село, за що люди йому дуже вдячні.

Крім «тісної» школи, карпилівський староста Ольга Шевчук (у місцевому самоврядуванні вона з десяток років) називає проблему доріг (хотілося б, щоб усі вулиці були заасфальтовані, а не білощебеневі), продовження облаштування освітлення на всіх без винятку вулицях. Але у такій громаді, як Рокитнівська, вона не сумнівається, що всі ці проблеми розв’яжуть. Для цього потрібен час.

Фото надано автором.