Людей можна поділити на дві категорії: одні сподіваються на манну небесну, а інші не чекають милості від природи, а кують своє матеріальне щастя самі. До других можна віднести сумську фотохудожницю Світлану ГАННОЧКУ (на знімку). В Угроїдах — великому селі неподалік обласного центру — мешкають її батьки, у батьків є земля, і Світлана започаткувала на ній невеличкий бізнес.

В Угроїди із Сум краще їхати через Краснопілля. Через Осоївку ближче, але там такі дороги, що доведеться витратити більше часу, не кажучи про інші неприємності. Лавандове поле розміщене на самому краєчку села, але знайти його непросто, бо насправді це не поле, а великий город. Тільки засіяли його не огірками чи гарбузами, а духмяними рослинами із фіолетовими суцвіттями.

Про лавандове поле, що радує око в Угроїдах, знає вже багато хто. Сюди приїздять екскурсії із Сум та інших міст, мешканці яких втомилися від асфальту. Попередньо необхідно записатись, бо кожному треба приділити час, а його у господарів небагато.

Світлані допомагають донька, син та інші члени родини. Спочатку це було хобі, каже вона, але потім поступово переросло у сімейну справу.

«Я давно люблю лаванду, — ділиться Світлана Ганночка, — і коли з’явилась можливість її посадити, я цією нагодою скористалась. Спочатку були складності — там всохло чи підмерзло, десь не так підстригла, але з часом прийшов досвід, і все налагодилося».

Кущики виструнчились у довгі фіолетово-зелені рядочки. Для них влаштували крапельний полив: вологу рослини одержують двічі на добу, воду беруть із власної свердловини. Щоб започаткувати бізнес, кілька років збирали гроші, вивчали спеціальну літературу та досвід інших «лавандарів». Працювати доводиться вручну, але коли лавандовий город і справді перетвориться на поле, без техніки буде не обійтись. На масиві не видно жодної бур’янинки, і кожен, хто тримав у руках сапку, може уявити, яких зусиль це коштує.

Лише на четвертий рік вкладені у бізнес кошти почали повертатись. Гості нині приїжджають щодня: хтось щось купує, а хтось просто фотографується серед квітучих рослин. За 175 грн ми придбали шматочок духмяного фіолетово-білого мила, невеличку пляшечку фіолетового сиропу і малесенький мішечок саше. Покупку нам поклали у паперовий пакетик із логотипом сімейної фірми. Мило виявилось значно приємнішим за магазинне. А «сиропом», одержаним методом парової дистиляції лаванди, можна зволожувати та дезінфікувати шкіру і навіть додавати його в чай. Саше з лавандою треба покласти під подушку: аромат заспокоїть і прожене нічні кошмари.

Найвищий пілотаж лавандового бізнесу — одержана з рослини ефірна олія. За словами Світлани Ганночки, з одиниці вологої сировини можна виробити лише 0,5% готової продукції — тобто із центнера свіжоскошеної лаванди приблизно півлітра ефірної олії. Коштує вона недешево — 40 грн за грам, але має попит.

Якщо вірити Інтернету, на гектарі лавандового поля можна заробити мільйон гривень. Це — одна з нішевих культур, яких поки що не вистачає на сучасному ринку. Тому варто спробувати: особливо, коли у вас немає інших ідей.

Сумська область.

Фото автора.