Сергій Вегерчук, у певному розумінні, — ровесник Незалежності, адже рівно 30 років тому він став наймолодшим директором школи № 9 в Одесі. Було йому лише 30 років. Потім він опинився серед тих, хто створював навчальні заклади нового типу, що мали відповідати духу демократичної держави, — очолювана ним школа перетворилася на НВК «Гімназія № 2 з поглибленим вивчанням англійської мови». Я поцікавився в заслуженого вчителя України, кандидата історичних наук, як він оцінює ситуацію, коли 31% учасників ЗНО з математики цього року не отримали навіть мінімальних 10 балів?

— Математика — це особливий предмет, — вважає Сергій Максимович. — У класі його зазвичай добре знають 6—7 дітей, а інші просто переходять із класу в клас і тягнуть за собою всі пробіли у вивченому матеріалі. Я б розділив клас на дві групи з огляду на можливості та швидкість засвоєння матеріалу учнями. Одним потрібно 2—3 уроки на тиждень, іншим — 4—5, щоб встигнути повторити пройдені теми та розібратися в тому, що виявилося незрозумілим з першого разу.

Я б подивився на ситуацію ширше. Незнання математики хоча б на елементарному рівні говорить про те, що в цих дітей не буде якісного логічного мислення. Не випадково педагоги-новатори заохочують учнів до розв’язання однієї і тієї ж задачі різними способами. Це чудово розвиває логіку. Математику ще називають гімнастикою для розуму. Без опанування цього предмета дітям складно буде аналізувати ситуації, що відбуваються в їхньому житті, ухвалювати якісь рішення, які треба приймати на основі серйозного аналізу. Я вважаю, що потрібно переглянути перелік дисциплін, що вивчаються. Навіщо в старших класах поверхово вивчати 19 предметів? Може, краще якісно й серйозно підійти до вивчення 6—7? І математики зокрема.

— Крім скорочення годин на вивчення математики ваша гімназія вимушена скорочувати й кількість годин на вивчення англійської мови. Але ж вона є гімназією з поглибленим вивченням англійської. І багато батьків віддавали сюди дітей, саме орієнтуючись на високий рівень вивчення іноземної мови...

— У новому законі про повну середню освіту немає поняття «спеціалізована школа». На мій погляд, це неправильно. Тому що існування спеціалізованих шкіл, де учні одержують поглиблену підготовку з того чи того напряму, протягом десятиліть доводило свою ефективність. Студентські олімпіади, особливо міжнародні, найчастіше вигравали ті, хто закінчував спеціалізовані школи. І саме за цими учнями полюють закордонні виші.

Крім того, наш навчальний заклад укладав договори з медичним і економічним університетами, з факультетом романо-германської філології ОНУ ім. І. І. Мечникова. Викладачі цих вишів вели заняття в нас, водили школярів на екскурсії у навчальні класи й лабораторії. Тобто дітей підводили під той рівень знань профілюючих дисциплін, який знадобиться для успішного навчання в університеті. Та й вибір — куди вступати, у такій ситуації робився учнями більш усвідомлено. Вони ж уже одержували початкові навички майбутньої професії. І випадків, коли студент кидав навчання через те, що вибрав не свою професію, за такого підходу до профорієнтаційної роботи було набагато менше.

— Престиж професії педагога сьогодні неухильно падає. Якщо раніше слово вчителя було законом, то сьогодні деякі батьки воліють взагалі не звертати увагу не вимоги педагога...

— Нині батьками стали ті, хто ріс у 90-ті. Серед них багато людей, які вважають, що тільки вони знають, як і чого повинні вчити їхню дитину, які оцінки вона має одержувати й ким стати після закінчення школи. Батьки перекладають на дітей вантаж своїх нереалізованих ідей, свої старі образи на школу, навіть не замислюючись, наскільки сильно це може покалічити їхню дитину.

Я згодний з тим, що дитина не повинна боятися йти в школу. Але, з другого боку, не можна дозволяти виходити із класу, якщо учневі нецікаво. Здобування знань — це робота, і до неї треба звикнути, долаючи лінь, небажання трудитися й непевність у собі.

Та й телефони, планшети не повинні відволікати учня на уроці. Такі тенденції стають дедалі популярнішими в школах різних країн Європи й США. Там уже відчули, як швидко в дітей формується залежність від смартфонів, що притлумлює всі інші інтереси. І почали застосовувати жорсткі заходи боротьби з нею: у молодшій школі учні не мають права перебувати на уроці з телефоном, а в старшій використання технічних засобів зв’язку строго регламентується. Можливо, така практика була б корисною й у нас.

Дослівно

Сергій Вегерчук: «Стародавні греки казали: «Повторення — мати навчання». Ми зневажили цією істиною, пішли шляхом вивчення на кожному уроці нової теми, без повторення пройденого раніше. За такого підходу з математикою не справляється переважна більшість учнів».

Одеса.

Фото надано автором.