Опанас Сластіон народився 2 (14 січня) 1855 року в місті Ногайськ Таврійської губернії, нині цей населений пункт — у Запорізькій області, а помер 24 вересня 1933-го в Миргороді. Він був унікальною людиною — видатний архітектор, художник, мистецтвознавець, етнограф. Посідав належне місце в українському культурному середовищі того часу. Товаришував із композитором Миколою Лисенком, письменницею Оленою Пчілкою, поетесою Лесею Українкою, науковцями Михайлом Драгомановим та Дмитром Яворницьким. А найбільшим архітектурним проектом у житті Сластіона стали школи для початкового навчання в Лохвицькому земстві.
У 1908-му в Росії було ухвалено закон про початкову освіту. Тоді ж з’явилась потреба в будівництві великої кількості шкіл, особливо в сільській місцевості. Два роки по тому комісія Лохвицького повіту обрала проект Опанаса Сластіона для побудови 93 шкіл в стилі українського архітектурного модерну.
Достеменно не відомо, скільки загалом таких закладів встиг побудувати архітектор Сластіон. На сьогодні, за різними даними, їх збереглося приблизно 50. Майже всі ці школи розміщені у чотирьох районах Полтавської області, а одна з них — у Брагинцях на Чернігівщині.
Рішенням експертної ради управління охорони культурної спадщини Міністерства культури земські школи, побудовані в 1901—1916-х роках за проектом архітектора Опанаса Сластіона, визнані пам’ятками культурної спадщини місцевого значення.
Яку ж долю уготували школі у Брагинцях очільники Варвинської громади? Закрити шляхом ліквідації. Без жодних альтернатив. Мовляв, причина у якості навчання у початковій школі, в економії коштів. Хоча конкретних, зрозумілих для кожного причин закриття не називають. Так само як не мають жодного бажання обговорювати шляхи економії витрат на цю школу, які можна порівняти із зарплатою одного чиновника Варвинської громади.
Красномовним виявом байдужості влади стали слухання з цього питання, які провели у Брагинцях очільниця Варвинської громади Валентина Саверська-Лихошва, її заступник Олександр Філоненко та начальник відділу освіти Володимир Кутовий.
Першого вересня до школи мали йти шість учнів — три першокласники, один другокласник та два учні третього класу. Навчає їх педагог із тридцятирічним стажем Світлана Мусіяка, раз на тиждень приїжджає до школи вчитель англійської мови.
На наступний рік у закладі мало бути вже семеро учнів.
З обслуговуючого персоналу тут є кухар на 0,5 ставки та сторож і техпрацівник на 0,75 ставки. Взимку до них додаються ще кочегари. Батькам влада пояснює, що не вистачає 180 тисяч гривень на зарплату обслуговуючому персоналу і 15 тисяч гривень педагогам. Достовірність цифри 180 тисяч викликає неабиякі сумніви. Чи не тому жодних розрахунків на її підтвердження організатори слухань не надали. Так само не було надано розрахунків, навіть усних пояснень, на те, звідки взялися витрати у 80 тисяч гривень на утримання одного учня.
Жителі села сьогодні стукають в усі двері, шукаючи допомоги. Та поки що марно. В місцевій газеті «Слово Варвинщини» першого липня було опубліковано лист за 86 підписами з приводу збереження школи з конкретними пропозиціями економії бюджетних коштів на її утримання.
Зокрема жителі села готові повністю взяти на себе заготівлю дров для школи, не використовувати на опалення жодної копійки з бюджету громади. Як варіант, пропонується також зменшення опалювальної площі. Пропонувались також варіанти реформування навчального закладу без його закриття. Але влада у Варві цих пропозицій коментувати не хоче.
На громадських слуханнях батьки також обґрунтували своє занепокоєння у разі підвезення дітей у сусідню Озерянську школу. Взимку через крутий спуск на в’їзді в Брагинці шкільний автобус здебільшого не може спуститися згори, тож дітям частину шляху доводиться йти пішки. Час перебування школярів поза домом — майже весь світловий день. Автобус забиратиме школярів о 7-й ранку, а повертатимуться вони о 16—17-й годині.
У Брагинській школі є всі умови для комфортного навчання: їдальня, спортзал, теплий туалет. У цьому ж приміщенні розміщений дитячий садочок, який відвідують семеро малюків. Не важко здогадатись, незважаючи на будь-які обіцянки, що станеться із дитсадком після закриття школи. Адже навіть опалювати його буде технічно неможливо, та й даремно не марнуватимуть тепло.
Справді, потрібно погодитись, що школа не має довгострокової перспективи, але навіщо самим прискорювати її крах і форсувати події?
...Про історичну цінність школи керівники громади не згадують взагалі. Та всі чудово розуміють, що станеться з покинутою, порожньою будівлею школи. За рік-два її почнуть розбирати на будівельні матеріали, і в небуття піде ще одна сторінка нашої історії.
Чернігівська область.
Фото автора.
