Вона була третьою на дистанції 200 м у змаганні одиночок.
«Якщо відверто, то мені здається, що я сплю, це сон, і я не можу повірити. Стільки років йшла до медалі, я щаслива. Дякую всім, хто підтримував, спасибі моїм тренерам. Це просто неймовірно, ми разом прийшли до цієї медалі. Звичайно, я мріяла перемогти. Але це моя перша Олімпіада, і впевнена, що на мене ще чекають золоті нагороди. У Токіо попереду моя коронна дистанція — 500 метрів у двійці, і там я хочу показати результат. Але не можу повірити, що в мене вже є «бронза».
Нагороду присвячую мамі, вона мріяла, що я буду на Олімпіаді і візьму там медаль. Мамо, я це зробила! Немає нічого неможливого, просто є віра в те, що ти робиш, і є люди, які тебе підтримують. Можна гори звернути», — сказала після нагородження щаслива Людмила.
Фото Миколи БОЧКА (з Токіо, спеціально для «Голосу України»)
