У Бутейках ще тримають корів та коней

Бутейки — одне з небагатьох сіл Сарненського району, де майже у кожному дворі є велика рогата худоба.

Марія Кошмак цього дня була відповідальною за стадо із 26 корів.

— У нас дві корови. Тому й черга випадає двічі на місяць, — розповідає жінка. — Випасаємо по 12 годин, із 8-ї години ранку. Якщо комусь не виходить, то міняємось «чергуваннями».

Донька Руслана та син Мишко вже звикли допомагати матері (на знімку) пасти корів. Кажуть, навіть дощу не бояться — не втікають із пасовища. Відганяють корів, щоб ті трималися купи і не йшли на футбольне поле.

— У нашому селі ще є табун коней. Їх господарі теж випасають по черзі. Але утримувати і коней, і корів стає дедалі важче. Бо кількість пасовищ зменшується, — каже Марія Кошмак, яка чотирнадцять років тому переїхала у Бутейки до чоловіка із села Велике Вербче. Каже: за ці роки дуже звикла до села, насолоджується чистим повітрям, тишею і, звичайно ж, природою.

Вирощене власноруч екологічно чисте й корисне

Володимир Лазарчук (на знімку) п’ять років тому одним із перших у Бутейках почав вирощувати малину:

— Коли постало питання, куди спрямувати свої сили й можливості, ще з чотирма однодумцями вирішили закласти плантації малини. А тепер уже сорок домогосподарств нашого села займаються цим.

Окрім того, бутейківці вже висадили лохину. Є чималий досвід вирощування парникових огірків. Селяни зберігають натуральність продуктів. Цінують те, що їх село віддалене від промислових центрів, не забруднене викидами від транспорту.

— Щоб залишитися в селі біля сімей, не тинятися по світу в пошуках роботи, мої односельчани надають перевагу власному господарству. Адже вирощене власноруч — екологічно чисте й корисне для здоров’я. Щоправда, для гарного врожаю потрібно багато попрацювати. У наших Бутейках немає земель, які орендують агрофірми, тож використання пестицидів, іншої хімії теж мінімальне, — аргументує Володимир Лазарчук.

Фото Василя СОСЮКА.