Переважно — спалюються. Йдеться про тверді побутові відходи, в складі яких — 85 відсотків органіки. Тільки харчові відходи становлять не менш як 30 відсотків від загальної кількості сміття. А це може бути сировина для отримання альтернативного палива, яке потім можна використовувати в ТЕЦ для обігріву або для вироблення електрики.

Згідно з чинним законодавством, виробники біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел мають право на отримання доступу до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG та на приєднання до газотранспортних та газорозподільних систем, за умови дотримання технічних норм та стандартів безпеки відповідно до законодавства та за умови, що біогаз за своїми фізико-технічними характеристиками відповідає стандартам на природний газ. Отож очищений біогаз, який в європейській практиці прийнято називати «біометаном», технічно вже нині можна подавати до газотранспортної або газорозподільної системи, а його виробник вважатиметься незалежним виробником природного газу в нерегульованому сегменті.

Утім, законотворці темпи розвитку сектору виробництва біогазу вважають недостатніми й зареєстрували проект змін до закону про альтернативні види палива щодо розвитку виробництва біометану. Вони вказують на те, що в чинному законодавстві України відсутній механізм верифікації біометану для забезпечення його подальшої подачі у газотранспортну систему та відсутнє визначення поняття «біометан». Вони пропонують визначити термін «біометан», бо нині в законі про альтернативні види палива він відсутній, а також встановити законодавчі основи для створення і функціонування реєстру біометану.

Згідно з дослідженнями Біоенергетичної Асоціації України, економічний потенціал виробництва біогазу в Україні з використанням технології зброджування оцінювався в 2018 році в 6,8 мільярда метрів кубічних метану. Потенціал охоплює біогаз з відходів та побічної продукції агропромислового комплексу (2,8 млрд куб. м), біогаз, що може бути зібрано на полігонах та звалищах твердих побутових відходів та отримано з промислових та комунальних стічних вод (1,0 млрд куб. м), та біогаз з силосу кукурудзи (3,0 млрд куб. м).

У пояснювальній записці, яка супроводжує проект змін, народні депутати спираються на оцінки експертів, які вказують на те, що в 2050 році потенціал виробництва біогазу може зрости до 17 мільярдів метрів кубічних. Істотне збільшення потенціалу може статися за рахунок зростання промислового виробництва, розширення сировинної бази для виробництва біогазу (пожнивні рештки), укрупнення тваринницьких підприємств та переходу від захоронення твердих побутових відходів до використання технології механіко-біологічної обробки.

Існує також значний невикористаний потенціал для широкого впровадження проектів біогазу та біометану в Україні, переконані парламентарії. Українська система транспортування природного газу (ГТС) пов’язана з міжнародною і дає можливість доставляти біометан та інші відновлювальні гази з України до Західної Європи. Нині спостерігається тенденція до зниження транзиту природного газу до Європи українською ГТС. Нагальним є забезпечення максимально можливого завантаження української ГТС природним газом власного виробництва та альтернативними відновлюваними газами.

Україна має найбільшу в Європі площу сільськогосподарських угідь, одну з найвищих з розрахунку на душу населення, та розвинену сільськогосподарську галузь. Використання біометану як моторного палива надасть можливість сільськогосподарським виробникам отримати джерело енергії за рахунок відходів та вторинних продуктів власного виробництва. Також маємо в своїй країні традицію використання стисненого природного газу (СПГ) як моторного палива для автобусів та важких транспортних засобів. Використання біометану в громадському транспорті може значно знизити забруднення повітря у великих містах. Цей вид палива доцільно використовувати не тільки автомобільному, а й водному і залізничному транспорту, не тільки у стисненому (CBG), але й зрідженому (LBG) стані. Однак в Україні поки що не існує прикладів використання біометану для транспортних цілей, як окремо, так і в суміші з природним газом.

Використання можливостей української ГТС, пов’язаної з ГТС європейських країн, і, в довгостроковій перспективі, експорт біометану на ринок ЄС, може покращити економічну привабливість виробництва біометану в Україні, вважають законотворці. Розробка українського реєстру виробництва та використання біометану, а також співпраця з подібними реєстрами країн ЄС є потенційною можливістю продажу біометану іншим країнам з обміном гарантій (сертифікатів) його походження. Тож народні депутати сподіваються, що прийняття проекту закону дозволить верифікувати очищений біогаз, фізико-технічні характеристики якого відповідають вимогам нормативно-правових актів на природний газ, надавати гарантії походження на певний обсяг поданого в газотранспортну систему біометану та експортувати його через використання реєстру.

Під проектом закону підписалися понад два десятки народних депутатів — переважно від фракції «Слуга народу» та позафракційних парламентаріїв. Законопроект кілька разів потрапляв у порядок денний, але жодного разу так і не був розглянутий у сесійній залі. Водночас, представники Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу в своєму висновку зазначають: хоч проект змін і не суперечить Угоді про асоціацію, Україна зобов’язана провести консультації з Європейською Комісією з метою оцінки сумісності законопроекту з відповідними положеннями права ЄС. А от Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг рекомендує Верховній Раді включити документ у порядок денний п’ятої сесії та взяти його за основу, ухваливши в першому читанні.