Чергова оповідка про журналістські ляпи. Цю історію розповів мені знаний на Поділлі газетяр, заслужений журналіст України Михайло Василашко.
Працював тоді Михайло в обласній молодіжній газеті «Корчагінець». Однієї днини, напередодні якогось свята довелося йому чергувати по номеру — нести всю відповідальність за випуск газети. Все було б нічого, якби не цейтнот. З приводу свята, наприкінці робочого дня, хлопці-колеги накрили стіл і весь час підганяли Михайла: «Закругляйся... Нумо швидше до нас...». Але Михась, стиснувши зуби, не піддавався на провокацію-спокусу і вперто працював над номером. Скорочував матеріали, бо вони не ставали у відведене місце, виправляв помилки у текстах, узгоджував деякі правки з головним редактором, звіряв на відповідність фото... Нарешті, коли все було на мазі, він приєднався до хлопців-застільників.
Не встиг Михайло перехилити другу чарку, як з друкарні пролунав телефонний дзвінок. У відведене місце не ставала фотографія ТАРС, де зображено прикордонний наряд — сержант, рядовий і пес. Мабуть, ще під час макетування збився окомір у відповідального секретаря. Що робити? Не перебирати ж і не ламати шпальту. Не виготовляти ж нове зменшене металеве кліше знімка. На все це потрібен час. А як же графік виходу газети? Якщо часопис своєчасно не дійде до читача, то це вже буде НП і не обласного масштабу. Справа може дійти і до ЦК ЛКСМУ.
Часу на роздуми не було. Але хто знання має, той мур здолає. Михайло хвацько приймає рішення. «На знімку воїни розташовані поодаль один одного?». «Так». «А крайній хто?». «Сержант». «Відрубуйте сержанта». «Без сержанта кліше стало в нішу?». «Так». «Тоді з Богом».
Заладнавши проблему з кліше фотографії, Михайло геть забув про текстівку, яку ніхто не поправив. Тож наступного дня у газеті вийшов знімок, на якому рядовий (військове звання) із собакою охороняють кордон. Сержанта відрубали. А в текстівці йшлося, що сержант і рядовий охороняють священні рубежі країни. Оскільки на знімку було лише дві дійові особи — пес і, судячи з погонів, рядовий, то виходило, що звання сержанта належало... вівчарці. Нехай тобі абищо! Ось така історія.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
