Нині вони навчаються на другому курсі міжнародного медичного факультету Донецького національного медичного університету, переміщеного через війну на сході на підконтрольну Україні територію. Різниця у віці — лише рік, тому звикли завжди навчатися разом. Обоє вирішили стати лікарями, як і їхні батьки, та залишитися в Україні.
Брат із сестрою — поліглоти. «Я розмовляю українською, російською, арабською, англійською і зовсім трохи німецькою, — розповідає Зейдун. — Спочатку я не розумів місцевої мови і розмовляв з усіма англійською. Але поступово став розуміти російську і почав вчити українську. Що далі, то моя українська ставала кращою». Нині Зейдун і Ненсі дуже добре розмовляють українською та російською. А цього року зняли відео, де читають вірші Тараса Шевченка.
Студент вважає, що знання мов дуже важливе в медицині. І в повсякденному житті — теж. «Я це зрозумів ще тоді, коли вперше прийшов до української школи і розмовляв з усіма англійською або жестами. Потім почув, що українська мова дуже мелодійна, та прочитав багато віршів Шевченка. Товаришую з багатьма українцями».
Їхні батьки походять з Іраку. Зейдун і Ненсі народилися, коли молода сім’я жила у Лівані. Потім родина переїхала до Сирії. Згодом батько став працювати лікарем в Україні, в Донецьку, і сюди ж перевіз родину. Там діти вивчили українську. Але через бойові дії у 2014 році їм довелося переїхати до Дніпра (на той час — Дніпропетровська).
Ще з дитинства стати лікарем хотів Зейдун, а потім на користь медицини визначилася і молодша сестра. На це ще в шкільні роки їх надихнули розповіді батька про клінічні випадки. Свого часу їхній тато здобув вищу медичну освіту та сертифікати на роботу в Багдаді, став лікарем-гастроентерологом, ендо- скопістом. Мама закінчила медінститут у Дніпропетровську, за фахом — стоматолог. Тож брат і сестра продовжать династію.
Своє майбутнє Зейдун бачить у лікуванні онкологічних хвороб. «У дитинстві мене цікавили клінічні випадки. Змалку я хотів бути хірургом, але подорослішав і відчув бажання стати онкологом. Рак усе ще існує, але лікувати його почали більш ефективно. Сподіваюсь, що наука і далі рухатиметься вперед. Я хочу допомогти людям, які хворіють», — розповідає він і додає, що сестра у їхній сімейній команді, можливо, стане акушером-гінекологом. Навчатися пішли на міжнародний медичний факультет ДНМУ, що розташований нині в Кропивницькому.
У Донецькому національному медичному університеті їм подобається навчатися і через професіоналізм викладачів. «Якщо викладач бачить вашу зацікавленість у предметі, то обов’язково виділить більше часу для пояснень. Звичайно, і самому треба уточнювати, коли щось незрозуміло», — каже студент.
Тим, хто хоче гарно вчитися, радить йти до книгозбірні: «У бібліотеці ДНМУ є дуже хороші видання, особливо з анатомії та гістології. Друкована книжка завжди краще, ніж екран ноутбука. Коли тримаєш книжку, то заглиблюєшся у вивчення».
В Україні Зейдун та Ненсі асимілювалися, їм подобаються місцеві традиції і свята: Масляна, Великдень, полюбляють слухати колядки і щедрівки. Але деякі сімейні та релігійні традиції усе ж зберегли. «Наприклад, завжди збираємося всією родиною та відзначаємо Рамадан», — каже Зейдун.
Кропивницький, де навчаються, брат із сестрою вважають дуже гарним, спокійним містом із чистим повітрям.
Кропивницький.
Фото надано автором.
