Думками з цього приводу ділиться керівник Агрономічної громади на Вінниччині, кандидат наук з державного управління Сергій Сітарський. У їхній громаді є ще одна перепона для наповнення бюджету — не отримують гроші за землю. Чому?

Забирають у чужу скарбницю

— На території одного з населених пунктів нашої громади дислокується військова частина, — розповідає Сергій Сітарський. — Переважна більшість військових проживають на території громади. Командир частини чи його заступники час від часу звертаються до нас з приводу вирішення тих чи інших питань. Вони виникають у процесі діяльності підрозділу. Так було раніше, за часів сільської ради, нічого не змінилося й нині, коли створено об’єднану громаду. У нас гарні відносини з військовими. Підтримуємо їх, вони йдуть назустріч нам, якщо виникає необхідність. Але податки на доходи фізичних осіб особового складу частини йдуть не в громаду. Точніше, не в нашу громаду. Їх отримують там, де базується штаб частини. А це навіть не Вінницька область. Здавалося б, нелогічно, але така реальність.

Керівник громади навів ще кілька аналогічних фактів. Так, у селі Горбанівка їхньої громади працює підприємство з виготовлення олії з сої. Там трудяться місцеві жителі. Тим часом цей виробничий підрозділ зареєстрований у Вінниці. Отож ПДФО з працівників поповнює скарбничку Вінницької міської громади.

За словами співрозмовника, в області є випадки, коли юридична особа взагалі зареєстрована у столиці, десь на Хрещатику, але підприємницьку діяльність здійснює тут. «Хто отримує у такому разі ПДФО? — запитує С. Сітарський. — Столиця! Створили офіс, найняли секретарку, і цього достатньо для податківців, щоб справляти податки за місцем реєстрації».

Співрозмовник каже, що він особисто, як і інші керівники громад, неодноразово порушував питання врегулювання справляння ПДФО. Говорив про це на зібраннях голів ОТГ, знають про таку податкову несправедливість у Всеукраїнській асоціації голів ОТГ. Як кажуть у народі, камінь ніхто не може зрушити з місця. «Потерпають громади, — продовжує розмову керівник ОТГ. — Кожна гривня в бюджет для нашої невеликої громади, як мовиться, на вагу золота».

Є земля, але за неї ніхто не платить

Агрономічній громаді не поталанило з ресурсом, який істотно наповнює скарбниці інших сільських ОТГ. Йдеться про податок за землекористування.

— Наша громада майже нічого не має від земельного податку, — каже С. Сітарський. — Земля насправді є — гектари сільськогосподарського призначення. Маємо гектари у кожному з шести населених пунктів нашої громади. Їх обробляють, вирощують врожаї, отримують продукцію, але громада від того має податку не більш як п’ять відсотків від загальної кількості власних надходжень грошей.

Як пояснив співрозмовник, на території трьох населених пунктів — селах Агрономічне, Бохоники і Медвеже Вушко — земля не розпайована. «Частина належить Національній академії аграрних наук, інша — Вінницькому національному аграрному університету, — уточнює С. Сітарський. — Державна земля не підлягає розпаюванню. Податки від її використання громада отримує нульові. Ще один парадокс: земля — на нашій території, її використовують, заробляють на отриманій продукції, але громаді від того — дірка від бублика».

За словами С. Сітарського, це ще одна несправедливість щодо до їхньої громади. Особливо, якщо порівнювати з іншими сільськими ОТГ, де податок за оренду землі істотно наповнює бюджети. За кількістю отриманих коштів це другий податок після ПДФО. Як кажуть в Агрономічному, «живемо на своїй чужій землі».

— Питання сталого наповнення бюджетів ОТГ має турбувати не тільки громади, — каже С. Сітарський. — Це справа державна. Ресурси, що є на території, повинні однозначно працювати на громаду. Один із найважливіших — це земля. Несправедливо, коли у нашої громади його фактично відібрали. На місцевому рівні таке питання не вирішити. Тому й кажу, що це справа державна.

Закликають до співпраці і... приховують інформацію

Керівників ОТГ закликають до активнішої співпраці з фіскальними структурами. Такі заклики неодноразово звучать від представників влади. Мовляв, взаємодія з фіскалами дасть змогу виявити не залучених до оподаткування суб’єктів.

— Намагалися налагодити співпрацю з нашою податковою у конкретному питанні, — каже С. Сітарський. — Мали намір дізнатися, де саме зареєстровані юридичні особи, які ведуть підприємницьку діяльність на території громади. ПДФО «тікає» від нас за місцем реєстрації юридичної особи. Для чого нам потрібна така інформація? Хотіли зустрітися з керівниками таких структур. Попросити їх перереєструвати бізнес за місцем його фактичного ведення, тобто у нашій громаді. Тоді б отримували ПДФО у свою скарбницю, а не віддавали чужим. Слово «просити» є ключовим у спілкуванні з підприємцями. Бо іншого громаді не дано. Зобов’язати не можемо, не маємо права.

Не вдалося керівнику громади отримати інформацію про місце реєстрації і місцезнаходження юридичних осіб, які ведуть бізнес на території громади.

— Податківці відповіли однозначно: це конфіденційна інформація, не маємо права розголошувати такі дані, — зазначає голова громади. — Вони мають рацію. Які до них претензії? Це законодавець мав би врегулювати питання і розставити крапки над «і». Де ведеш бізнес, там маєш реєструватися. Поки що все навиворіт.

На розвиток грошей не вистачає

Агрономічна територіальна громада невелика, до неї увійшли шість населених пунктів із загальною кількістю понад дев’ять тисяч мешканців. Левову частку доходів у бюджеті громади становить ПДФО

— 60 відсотків від загальної кількості зароблених громадою грошей.
Істотно наповнює місцеву скарбничку єдиний податок, який сплачують фізичні особи — підприємці (ФОП), він становить до 30 відсотків. Решту надходжень мають від оренди майна, на території громади є одна невелика автозаправна станція, що забезпечує незначну суму акцизу, плюс, як уже згадувалося, мають трохи земельного податку.

— На утримання грошей вистачає, а ось на розвиток громади, будівництво доріг коштів немає, — уточнює Сергій Сітарський.
Агрономічна громада активно долучається до участі у конкурсах. За словами її голови, у нинішньому році здобули перемогу у трьох із них.

Коротко про співрозмовника

Сергій Сітарський (на знімку) — 53 роки, один із найдосвідченіших керівників ОТГ, яких на Вінниччині 63. Протягом трьох скликань працював головою Вінницької районної ради, обіймав посаду першого заступника голови Якушинецької ОТГ. У 2020-му на альтернативній основі переміг на виборах голови Агрономічної об’єднаної громади.

Здобув дві вищі освіти — диплом економіста отримав в Одеському університеті народного господарства, магістра державного управління у сфері національної безпеки — у Національній академії державного управління при Президентові України. Там само закінчив аспірантуру. Навчався заочно на кафедрі глобалістики, євроінтеграції та управління національною безпекою.
Захистив роботу на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління.

Вінницька область.

Фото з відкритих джерел.