Такого висновку дійшли парламентарії правлячого блоку від партій — Християнсько-демократичного союзу та Християнсько соціального союзу (ХДС/ХСС) та деякі представники руху «Вільні виборці». Власне, вони мають намір примусово працевлаштувати безробітних, котрі в такому статусі перебувають тривалий час, та отримують соціальну допомогу. А рішення, як саме це зробити, просте: «довгограючим соціальникам» вручать мітли, совки та пластикові пакети і змусять збирати сміття і підмітати опале листя.

У такий невибагливий спосіб депутати мають намір убити водночас кількох зайців. Передусім знизити навантаження на федеральний бюджет, що постраждав від коронавірусу. А також заповнити непопулярні вакансії.

Такі плани у народних обранців. А ось представники «Вільних виборців» прагнуть набрати очок перед виборами, тим паче, що популярність і ХДС, і ХСС за останній місяць значно зменшилась. Приміром, згідно зі свіжим опитуванням Forsa, цей партійний тандем набрав менш як 20 % голосів — черговий «найгірший результат за всю історію партії»...

Тим часом голова ХДС у землі Саксонія-Ангальт Свен Шульце заявив в інтерв’ю dpa, що така новація «має поширюватися на людей, котрі отримують пільги від держави та не готові інтегруватися у ринок праці». Такої самої думки і керівник берлінської парламентської групи ХДС Буркард Дреггер, який переконаний, що нове правило допоможе «поліпшити реінтеграцію довготривалих безробітних у трудове життя». Мовляв, якщо ці люди за такий тривалий час загалом відвикли будь-що робити, то нехай тепер почнуть із чогось зовсім елементарного.

Приблизно таку саму позицію має і голова руху «Вільні виборці» Хуберт Айвангер. Він вважає, що чимало з довготривалих безробітних можуть повернутися до нормального трудового життя, якщо вони будуть спеціально підготовлені на первинному ринку праці з допомогою громадсько корисної діяльності.

Ідея працевлаштувати безробітних «соціальників» не нова: претенденти на депутатський мандат заводять цю платівку під час кожної передвиборчої кампанії. Підстава для цього є, оскільки німці не бажають працювати на низькооплачуваній чи важкій роботі, надаючи перевагу соціальній допомозі десятиліттями.

Щоправда, досі далі балачок справа не просунулася. Принаймні ніхто не розробив законопроект з реорганізації системи зайнятості, в якому зокрема йшлося б про вимогу обов’язкової роботи для людей, які отримують фінансову допомогу від держави. Або про те, хто саме відпрацьовуватиме надану допомогу та за якими умовами. Як і те, кого передусім змусять пройти «трудотерапію».

Схоже, що, ведучи мову про такі соціальні реформи, депутати прагнуть дисциплінувати мігрантів і «збадьорити» лінивих любителів жити коштом держави. Утім, оскільки вони не пропонують жодних конкретних норм, то, найімовірніше, ініціатори спочатку хочуть дочекатися голосів виборців, а вже потім запроваджувати один із принципів морального кодексу радянського будівника комунізму: «Хто не працює, той не їсть!».

Берлін.