Угіддя відображають рельєф усього Закарпаття

Із досьє «Голосу України»

Василь Анталовський народився 29 жовтня 1973 року в Кіровоградській області. 1980-го переїхав з батьками на Закарпаття. Після Копинівської восьмирічної школи навчався у Сторожинецькому лісотехнікумі, який закінчив 1993-го. Проходив армійську службу у миротворчому батальйоні Збройних Сил України в колишній Югославії. Після армії працював на Мукачівському лісокомбінаті, з 2002-го — інженер з охорони лісу Мукачівського лісгоспу.
Вищу освіту здобув у Львівському лісотехнічному інституті (фах — лісове і садово-паркове господарство). Працював лісничим: виробничої лісонасіннєвої станції «Березинка» і Чинадіївського лісництва. У 2007 році — директор Перечинського лісгоспу, з 2009-го — директор Мукачівського лісового господарства.
Разом із дружиною виховав двох доньок. Одна — викладачка Мукачівського педагогічного коледжу, друга — студентка-медик Ужгородського університету.

— Василю Васильовичу, серед двох десятків лісгоспів Закарпаття Мукачівське лісове господарство вирізняється і географічним розташуванням, і великою кількістю порід дерев...

— Насамперед скажу так: наше господарство — потужне, розгалужене і перспективне підприємство лісової галузі з великим — 240 осіб — і досвідченим колективом робітників, фахівців, інженерів та економістів. Наші угіддя розкинулися на території семи лісництв і займають площу 32 385,5 гектара. І що цікаво — ліси наче відображають рельєф усього Закарпаття, бо розташовані у трьох природних зонах: на Притисянській низовині, передгірній смузі і високо в горах. Основні породи — цінні: бук, дуб, ясен, явір, граб... Усе це багатство пильнують 120 спеціалістів лісової охорони.

— Ліс, як і будь-який урожай на полях, дозріває,  його слід збирати, тобто рубати, щоб знову садити нові деревцята й вирощувати їх для наступних поколінь...

— Так. Ми налаштовані на те, що маємо залишити своїм нащадкам зелене золото Карпат якщо не в кращому, то бодай не в гіршому стані, ніж отримали від своїх предків. Адже за лісом, щоб його можна заготовляти, слід доглядати вісімдесят-сто років!..

Виростуть щонайменше три-чотири покоління, зміниться час, іншим може стати клімат, але без дерева не може жити ані людина, ані звір. Ліс — велич і багатство, гордість нашого Закарпаття і всієї України. І добре, що наші сучасники нарешті усвідомили: ти можеш володіти величезними багатствами, але без чистого довкілля і чистої води втратиш усе надбане. І вся Європа звертає увагу на це, а тому ліси Карпат, якими нам випало опікуватися, залишаються на континенті чистими природніми ареалами. Це величезна цінність! І краяни вдячні лісівнику-ветерану Іванові Костіву, котрий пропагує таку настанову:

Ліс прохає:
Людино, бережи мене!
Я — краса твоєї рідної
землі,
Я — твоя зелена аптека
 і відпочинок,
Прохолодний затінок
у літню спеку
І тепло твого вогнища
 в холодну пору.
Я — твій дім,
твої меблі та інші речі.
Я — дошка твоєї
колиски і домовини.
Людино, шануй мене!

— Ну, це такий ліричний відступ, — каже В. Анталовський. — А я знову хотів би повернутися до реалій нинішніх — процесу заготівлі. У кожному лісництві, — продовжує директор, — у нас працюють бригади лісорубів. Уся лісозаготівля, а це робота надзвичайно відповідальна, важка й небезпечна, проводиться працівниками лісгоспу. З суворим дотриманням усіх необхідних вимог техніки безпеки.

Ми використовуємо перевірену часом практику: заготівлю і переробку проводимо в комплексі. Переробляємо низькосортну деревину на промисловому майданчику в селі Кольчино. Там і нижній склад, і автомобільний парк.

Застосовують двоприйомні поступові рубки

— А як із технікою?..

— Для заготівлі вона, як і належить, — сучасна, в доброму стані трелювальні трактори, лісовози обладнані установками фіскарс, лісоруби забезпечені спецодягом... І ще раз наголошу: контроль за технікою безпеки протягом усього процесу налагоджено постійний і суворий.

— Який обсяг рубаєте?

— Щодо головного користування, то 30,3 тисячі кубометрів на рік. Площа? Гектарів 100—110. Після суцільних рубок проводимо лісовідновлення, тобто на зрубах садимо молодий ліс. Користуємося двома класичними способами: висаджуємо саджанці і сіємо насіння, а також — шляхом природнього поновлення. Це стосується, зокрема, дубових і букових деревостанів.

Маю додати, що на п’яти гектарах утримуємо постійний розсадник. Там вирощуємо садивний матеріал для відтворення лісів. Щороку заготовляємо до півтори тисячі кілограмів насіння основних лісоутворюючих порід.

Особливо хочу наголосити: засаджуємо всі 100% зрубаних площ.

Також треба прочищати дубові плантації від самосівів другорядних культур — осики, акації та кущів чіпкої повзучої ожини. Слід також дати простір і сонце рядкам тих молодих дерев дуба, що вже піднімаються вище, але зростають повільніше, ніж спритні швидкоростучі, які затінюють і пригнічують молоді саджанці. Місце під сонцем їм змушені забезпечити лісівники: спершу мотиками, а тоді сокирами, знищуючи «конкурентів». І лише так оспіваний міцний та кучерявий дуб зашумить дібровами й гаями. А далі, дозрівши, стане придатний для виробництва меблів, паркету, діжок для вина...

Цю буденну роботу і називають «доглядом за культурами». Отже, зрозуміло, що постійно проводимо рубки догляду в молодняках. Уже нині, за вісім місяців, прочищено й освітлено площі на 143,1 гектара.

— Відомо, що чергуєте смуги зрубів. Як це відбувається?

— Так, у букових деревостанах застосовуємо двоприйомні поступові рубки. Тобто частину вирубуємо під час першого прийому, а деревина на другій частині заготовлюється після того, як на першій з’являється достатня кількість життєздатного підросту.

Це триває три-п’ять років. Отже, молодий ліс у такий спосіб поновлюється самосівом. Також оберігаються схили від ерозії, а коренева система старих буків утримує воду. Це, вважаю, по-господарськи і екологічно виправдано. Так у більшості випадків діють і наші колеги в тих сусідніх країнах, територією яких пролягають гірські масиви Карпат.

Кошти, окрім розвитку, — на ремонт і благоустрій

— Підходимо саме до того, коли варто обговорити економічні показники...

— До кінця року (а отже, до остаточних підсумків) ще далеко, тому відповім коротко. Чистий прибуток за вісім місяців минулого року — 1,3 мільйона гривень, а цього — 1,5 мільйона. Реалізовано продукції за цей період: торік — на 42,4 млн грн, а нині — понад 47 млн. Середня зарплата: торік — 9,6 тис. грн, а цього — 10,4.

— Василю Васильовичу, очолюване вами підприємство заробляє, отримує прибутки, тож кошти виділяються, окрім розвитку виробничої бази, і на ремонт та благоустрій?

— Ми — люди ощадливі. Тому й належно дбаємо про умови праці персоналу. Бо якщо працівник задоволений своїм робочим місцем, то й віддача буде. За останні роки проведено ремонт контор Мукачівського, Клиновецького, Майданського, Лавківського лісництв і будівлі держлісгоспу. Отже, створено всі умови для роботи: обладнано, зокрема, сучасні санвузли, оновлено інтер’єр, меблі, наявні кімнати відпочинку.

— Дрова для опалення...

—...домівок населення — питання дуже важливе. Хоча більшість сіл на території лісгоспу газифіковані, але через постійне подорожчання блакитного палива господарі встановлюють і котли на дровах. Ми намагаємося забезпечити попит людей на дрова паливні. За вісім місяців уже відпущено 8 267 кубометрів...

— Пожежі у лісі — це істотні економічні збитки й велика шкода довкіллю.

— За останні три роки, слава Богу, в держлісфонді пожежі не фіксувалися. Тримаємо це на суворому контролі. За цим стежимо всі: від директора — до працівників охорони лісу. Щорічно створюються мінералізовані смуги — їх проорюємо трактором. А прикріплені до відповідних ділянок пожежні сторожі пильнують особливо небезпечні місця.

— Збереження й примноження фауни — прерогатива не лише мисливців?

— Про те, щоб у наших угіддях було багато звіра, дбають насамперед лісівники. Але здійснювати охорону і відтворення диких звірів покликані й мисливці. Це прадавня їхня місія. Тому працюємо, що називається, в супрязі.

На території лісгоспу діють сім мисливських товариств. Це насамперед об’єднання Українського товариства мисливців і рибалок, «Лісівник», «Стара гора», «Майорня», «Острож», «Зелений клин», «Сокіл». Вони не лише оберігають, добувають, а й підгодовують дике поголів’я. А мешкають у нас олені, козулі, вовки, лисиці, зайці, борсуки та інші...

— Чим би хотіли завершити нашу розмову?

— Закликом до всіх громадян України і своїх колег берегти, примножувати наші ліси!

Бо це чи не єдиний природний ресурс, який здатен поновлюватися і приносити користь і нашому, і майбутнім поколінням. Цим він у нинішніх умовах планетарного потепління стає ще дорожчий і цінніший. Ліс, окрім промислового значення, — це невичерпна криниця кришталевої води, чистого довкілля і змістовного відпочинку. Це — і наш духовний прихисток, і щедра комора дарів природи!

Закарпатська область.

Фото автора.