Олеський, Золочівський та Підгорецький замки — чому про них згадують найчастіше, коли мова заходить про унікальні пам’ятки архітектури та історії? Відповіді довго шукати не треба — вони найкраще збереглися і стали популярними об’єктами масового туризму. Збирають сотні тисяч відвідувачів. Але на Львівщині є ще кілька десятків замків, про які стараються мовчати. Це майже руїни, які не помічають.
Трьом мушкетерам і не снилося
З усіх забутих замків поки що в найкращому стані Свірзький (в селі Свірж Перемишлянського району) збудований у стилі ренесансу. Асфальтована дорога з центру села приведе до похмурої і занедбаної будівлі. Праворуч — напіврозвалена фортеця, на кам’яних стінах якої ростуть дерева. Ліворуч — красиве озеро з всохлими деревами на берегах, а прямо — один з найкрасивіших замків Львівщини, який досі не дає спокою кінематографістам. Тут знімали батальні сцени популярних «Трьох мушкетерів».
— Ось тут вороги підступного кардинала пили вино під кулями і відбивали атаки противника, — показує рукою на кам’яницю незмінний охоронець замку Володимир Мандзяк. — Усередині знімали «Китайську шкатулку». Довелося добряче посперечатися з художниками, щоб акуратно встановили декорації і не пошкодили стіни. Приїхали на два дні й досить швидко відзняли сцени. Залишився лише обслуговуючий персонал, щоб забрати бутафорію і привести замок у належний вид.
Свірзький замок з 1997 року перебуває в безплатному користуванні Спілки архітекторів України. Спочатку плани мали грандіозні — створити міжнародний мистецький центр. У відреставрованому приміщенні мали відкрити готель, конференц-зал, їдальню — все необхідне, щоб приймати митців з різних країн. Та з настанням кризи роботи припинили.
Уже 25 років замок стоїть пусткою і нікому не потрібний.
Лише час від часу у Свірж заглядають велотуристи та екстремали.
Водночас замковий ансамбль оборонних і житлових споруд у 1963 році визнано пам’яткою архітектури та містобудування національного значення. Але цим фактом Спілка архітекторів не дуже переймається. Вони ж за користування не платять жодної копійки й нічого не роблять. Новий голова Львівської ОДА Віктор Шемчук, побувавши недавно у Свіржі, поставив питання руба: або спілка приступає до ремонту, або Перемишлянська районна рада поверне пам’ятку національного значення у власність територіальної громади. Після серйозної розмови архітектори пообіцяли взятися за реконструкцію пам’ятки, яка входить до «Золотої підкови Львівщини».
Тут пасеться худоба, а стіни розбирають на каміння
Якщо Свірзький замок вдалося зберегти завдяки ентузіазму, то у віддалених районах Львівщини унікальні пам’ятки залишені напризволяще. Одна з них — Поморянський замок, розташований за 27 кілометрів від райцентру Золочів, на кордоні двох областей — Львівської та Тернопільської. На подвір’ї селяни випасають худобу, а вікові мури підприємливі «бізнесмени» розбирають на будівельні матеріали.
Королівський палац Яна ІІІ збудований у XVІ столітті. Його історія описана у «Хроніках Поморянських» Броніслава Заморського. Загальна площа приміщень — понад 1400 метрів квадратних. Останні реставраційні роботи проводили близько 40 років тому. За радянської влади в королівських апартаментах розмістили профтехучилище, бездумно добудувавши нові приміщення. Нині замок — у критичному стані. Це справжні руїни, які ось-ось заваляться.
Привернути увагу до ситуації, що склалася, намагається депутат обласної ради, кандидат політичних наук Тарас Батенко. Він написав звернення до керівництва держави, порушив проблему з допомогою мас-медіа. Але таких замків на Львівщині набереться з десяток. Два з них — у Старому Селі Пустомитівського та у Тартакові Сокальського районів — навіть передали в концесію на 49 років. Подію подали як велике досягнення місцевої влади. Але минув рік, другий, виводити пам’ятки архітектури з аварійного стану та відкривати туристично-відпочинкові комплекси нові господарі навіть не збиралися. Інвестори почали ховатися від влади. Йдеться про унікальні пам’ятки архітектури. Замок в Тартакові належав графу Потоцькому. Наприкінці 19-го століття власниками стала родина Лянцкоронських, які реконструювали приміщення, орієнтуючись на казино «Париж» у Монако.
Турецьку навалу витримали, а байдужість — ні
Замок у Старому Селі належав князям Острозьким. 1672 року фортецю укріпили, і вона витримала облогу турецьких військ. Це були мури п’ятикутної форми з п’ятьма наріжними та двома надбрамними баштами. Замок визнано пам’яткою нерегулярних укріплень 16—17 століття Галичини. Нині на її території випасають худобу. Схожа доля чекає і замок Гербуртів у місті Добромилі Старосамбірського району.
До памятки архітектури другої половини 16-го століття загальнодержавного значення свого часу привернула увагу письменниця Галина Вдовиченко. Герої її роману знайомляться і спілкуються у Добромильському замку.
Під час Форуму видавців у Львові на руїни замку привезли письменників, щоб ще раз продемонструвати, що нас чекає, коли забуватимемо свою історію.
Тож який вихід, як врятувати те, що залишилося з минулого? Керівник благодійного фонду Андрій Салюк, котрий багато років займається охороною історичної спадщини, вважає: це нормальна світова практика, коли замки віддають у концесію, але з однією умовою — вільний доступ. Сьогодні відбувається по-іншому. Приміром, у Новому Роздолі купили новий корпус і взяли поряд у довготривалу оренду палац. На брамі парку вивісили напис: «Приватна територія, вхід заборонений».
«Перш за все ми повинні провести інвентаризацію усіх замків, визначитись, з чого почати, щоб не розпорошувати зусилля, — вважає Андрій Салюк. — Це величезний ресурс». Його підтримує директор історико-архітектурного комплексу у Жовкві Володимир Герич: «Замки Львівщини — це ще великий економічний ресурс, який може дати свіжий поштовх у розвитку туризму, привернути увагу інвесторів до нашого краю».
Львівська область.
Добромильський замок
Фото з Вікіпедії.
