Викладач Тернопільського технічного коледжу Олександр Семенів презентував свою книгу «Тернопільщина у вихорі війни (весна—літо 1944 р.)». Такого глибокого і ґрунтовного дослідження, стверджує автор, поки що не має жоден регіон. Книга розповідає про бої Червоної армії і вермахту в березні-липні 1944 року. Тернопільщина стала ареною Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції, підготовки і проведення Львівсько-Сандомирської операції. Область була наповнена військами — до мільйона осіб. В Червоній армії тут воювали переважно українці — 70 і більше відсотків. І командували українці: Лелюшенко, Рибалко, Москаленко... Через те німці навіть агітаційні листівки писали українською.
За словами автора, він намагався бути максимально об’єктивним, спиратися на документи, спогади учасників подій, уривки із щоденників. Видання щедро ілюстровано фотоматеріалами, схемами, картами, таблицями... До речі, карту мінних полів автор подарував службі з надзвичайних ситуацій: в області й досі знаходять багато боєприпасів часів Другої світової.
Це друга книга Олександра Семеніва. Перша — «Тернопіль у вогні (хроніка подій весни 1944 року)» — викликала великий резонанс і неоднозначні думки, що не дивно, адже у дослідженнях радянського періоду замість об’єктивного аналізу переважали пропагандистські кліше. Вистачає цього й тепер. Бути об’єктивним непросто.
— Після виходу першої книги я чув немало звинувачень. Мовляв, не так акценти розставив, — розповідає Олександр Євгенович. — Щоправда, після публічних заяв деякі тернопільські політики наодинці підходили і тиснули руку, дякували. Я намагався дати максимум інформації, а читач має сам зробити висновки.
Автор каже, що може дозволити собі бути незаангажованим, бо він — непрофесійний історик. Має технічну освіту, але захоплювався історією ще в школі. До воєнної тематики підштовхнула доля діда, який у 22 роки повернувся з війни з тяжким пораненням.
Олександр Семенів працював переважно з документами Центрального архіву Міноборони Росії, що в Подольську Московської області. Отримати туди доступ іноземцям непросто, потрібен дозвіл начальника Генштабу, але наполегливість робить своє. Український історик-аматор чотири рази отримував такий дозвіл. Розповідає, що сьогодні в Росії справжній бум досліджень періоду війни. В архіві Подольська працює 15 тисяч російських дослідників і лише 15 — з України, і то переважно з особистих мотивів.
— Усі мої заклики до молодих істориків зайнятися воєнною тематикою залишилися без відповіді, — каже Олександр Євгенович. — Прикро, бо ця тема буде актуальною і через сто років після війни.
У травні наступного року має вийти третя книга автора «Десять днів під Бродами». Вже нині можна сказати, що вона буде вибуховою, адже йдеться про Бродівський котел, коли українці проти українців стояли на смерть. З одного боку — червоноармійці, з другого — дивізія «СС-Галичина». У Подольському архіві матеріали про ОУН-УПА досі закриті, але автор підступився до цієї теми через інші документи. Він стверджує, що були моменти співробітництва між підрозділами НКВС і ОУН. Це, зокрема, доводять події біля села Антонівці Шумського району, коли оунівцям не без допомоги червоноармійців вдалося вийти з оточення. Нове видання ще готується, а вже інтригує.
Тернопільська область.
