Справді, ким сьогодні є адвокат? Над цим запитанням дедалі частіше розмірковує заслужений адвокат України, голова Ради адвокатів Одеської області, повний кавалер ордена «За заслуги» Йосип Бронз. Він віддав адвокатурі понад півстоліття, виховав не одне покоління молодих юристів. І до його точки зору варто прислухатися:

— Я завжди запитую адвокатів-початківців — а ви читали міфи Еллади? І коли чую негативну відповідь, дуже засмучуюся. І знову запитую — а як ви збираєтеся стати судовими ораторами, не знаючи давньогрецьких міфів? Про це, до речі, я зараз пишу у своїй книжці «Судове красномовство». Пригадуєте, як Сократ просив: «Заговори, щоб я тебе побачив». У Давній Греції все чоловіче населення вивчало риторику, без знання цього предмета не можна було отримати посаду. Також цілком і повністю розділяю висловлення знаменитого адвоката радянського періоду Семена Арія. Він одного разу помітив: «Неграмотна людина непридатна для нашої роботи».

Адвокатура створила такі правила поведінки і моралі, яких немає у жодній іншій вільній професії. Якщо ми дотримуватимемося цих правил, то відповідатимемо своєму високому призначенню. Не може вимагати поваги до себе корпорація, усередині якої немає взаємоповаги, члени якої можуть кидати в обличчя одне одному грубі і образливі слова, не виявляючи у своїх відносинах взаємної ввічливості, такту та коректності.

Кількість адвокатів продовжує неухильно зростати. В Україні їх уже понад 60 тисяч, в Одеській області — більш як дві тисячі, хоча 30 років тому було лише 300. Адвокат повинен вчитися все життя. На жаль, якщо раніше, якихось 40—50 років тому, в адвокатуру йшли фахівці з високим рівнем загальної освіти, то нині у професію приходить багато випадкових людей. Так, приміром, час від часу проходять скорочення в прокуратурі. Куди подітися звільненим? От і йдуть в адвокати.

Щоб одержати омріяне адвокатське посвідчення, претендент має успішно скласти два іспити — усний і письмовий. І, якщо в Одеській області кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури суворо підходить до відбору, найчастіше відправляючи на перездачу частину тих, хто прийшов на іспити, то в інших регіонах країни картина трохи інша. Усе це призвело до того, що в адвокатському середовищі з’явилися недоброчесні фахівці, які грають на людських почуттях. Їм головне — укласти із клієнтом договір і взяти гроші за послуги наперед. А далі — хоч трава не рости. Ну, і відвертих шахраїв вистачає, які розповідають людям, які потребують правової допомоги, що в них у судах «усе схоплено» і що вони «вирішують» будь-які питання. Тільки гроші давайте...

Звичайно, кількість адвокатів не можна обмежувати, але система фільтрів необхідна. До того ж це робота, при нормальній судовій діяльності, сама проводитиме селекцію: найкраще адвоката контролює сам клієнт. А допомагають йому в цьому кваліфікаційна комісія, яка може застосувати до адвоката стягнення аж до позбавлення ліцензії, і дисциплінарна палата, що розглядає скарги замовника, якщо адвокат не виконує взятих на себе зобов’язань.

Адвокат ніколи не повинен нічого обіцяти. І тим паче не має права давати брехливих обіцянок. Гонорар, який він бере, має бути чітко встановлений, записаний, і вся діяльність адвоката в справі повинна бути чітко розписана, до того ж у клієнта мають бути копії всіх матеріалів — запитів, клопотань тощо.

При самостійному виборі кандидатури людини, якій ви маєте намір довірити свої гроші, честь, а часто й саме життя, потрібно насамперед переконатися, що ваша проблема належить до його категорії справ. З’ясуйте спеціалізацію адвоката, якими видами правової діяльності він займається: карними, цивільними, господарськими або адміністративними. Фахівців-універсалів, здатних належним чином виконувати і цивільні, і кримінальні справи, — одиниці. І багато клієнтів такий фахівець не бере. Адвокат, який себе поважає, ніколи не завантажить себе великою кількістю справ. Якщо адвокат перевантажений справами, спізнюється на зустрічі — відмовтеся від його послуг!

Неможливо взятися за справу, не знаючи адвокатської етики. Людина має бути упевнена, що своєму адвокату може розповісти все, як лікарю. Чіткого визначення адвокатської етики і сьогодні не існує, але адвокат, перш ніж почати працювати, повинен мати власний кодекс честі, у який входить обов’язкове дотримання принципу конфіденційності, принципу адвокатської таємниці, принципу доброчесності та компетентності; принципу прерогативи інтересів клієнта.

Не раз адвокатам роз’яснялося, що клієнта необхідно підготувати до процесуальної дії, розказати йому про його права, намагатися передбачити запитання, які може ставити слідчий. Підозрюваний має знати, якщо виникають труднощі з відповіддю на запитання слідчого, він має право порадитися з адвокатом, для чого слідчий повинен надати йому відповідний час, а якщо слідчий наполягає на продовженні допиту і не дає можливості порадитися з адвокатом, припинити давати свідчення. До речі, саме так слід діяти і під час судового розгляду справи, коли суддя на прохання обвинувачуваного оголосити перерву для консультації з адвокатом відмовляє йому в цьому.

Найчастіше адвокат, від якого йде клієнт, відмовляється повертати невідпрацьований гонорар, хоча він зобов’язаний це зробити. Запитання тільки в одному, яку частину гонорару слід повернути? До того ж йдеться про всю суму гонорару, і зазначеного в угоді, і не зазначеного в ньому. Деякі адвокати чинять спротив і не бажають повертати весь гонорар, отриманий від клієнта, а тільки частину тієї суми, яка зазначена в угоді, забуваючи про те, що клієнт може представити незаперечні докази одержання і суми гонорару, не зазначеної в угоді, на поверненні якої він наполягає. Це теж дуже важлива частина адвокатської етики.

Фото надано автором.