У заході взяли участь вдова Анатолія Зленка Людмила, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, дипломати, народні депутати, експерти та науковці.
«З моменту видання першого накладу цієї книги минуло 18 років. І ніби ми ще далі віддалились від описуваних подій. І ніби кардинально змінився порядок денний. І ніби дипломатія з політикою у нас вже зовсім не ті, що були раніше… Однак, читаючи цю книгу, ще раз переконуєшся в одній банальній істині: незалежність — це процес. А незалежність України — це надскладний процес в усіх сенсах. Замість оперативної пам’яті він вимагає інституційної, а замість швидких хаотичних змін поглядів і орієнтирів — усвідомлену спадкоємність ідеалів і принципів», — написав у передмові до другого видання Дмитро Кулеба.
З погляду 30-річчя незалежності України ця книга є важливим документом епохи. Анатолій Зленко вперше став міністром закордонних справ 1991 року, і саме на його плечі лягла відповідальність встановлення перших дипломатичних відносин, вступу до міжнародних організацій. І в мемуарах з позиції учасника усіх тих подій Анатолій Зленко описує переговори й процеси, які відбувалися у перші роки незалежності.
Крім того, на його долю випало й формування нової української дипломатії. «Попри те, що МЗС Української РСР існувало і ядро дипломатичних кадрів було, перед Зленком стояло титанічне завдання — не просто створити міністерство незалежної держави, а сформувати нову ментальність дипломатів та культуру нової української дипломатії», — зазначив Д. Кулеба.
У передмові до мемуарів сам Анатолій Зленко згадує роки, проведені в міністерському кріслі на початку 1990-х як суцільне пекло, «коли доводилося існувати між молотом і ковадлом — між прихильниками ядерного статусу України і його противниками, між комуністами і націонал-демократами, між завзятими «західниками» і не менш затятими «радянофілами». Утім, саме в такому «котлі» конфліктів і протиріч й поставала зовнішня політика України. Й, до речі, за всіх особливостей багатовекторності нашого курсу в ті дні, А. Зленко зближення з Європою та євроатлантичну інтеграцію бачив як безальтернативний, зрештою, український шлях.
Колишній посол Грузії в Україні Грігол Катамадзе вчора під час презентації другого видання мемуарів Анатолія Зленка заявив, що обов’язково закупить кілька десятків його примірників і передасть їх до бібліотеки Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка — кузні української дипломатії.
Адже ця книга — справжня історія її становлення. Утім, вона буде цікавою не лише студентам, а й усім, хто цікавиться новітньою історією та прагне дізнатися більше про, як правило, закритий світ дипломатії.
