До речі, це вже другий хижак! Рівно тиждень перед тим мисливцем Михайлом Кутом на тій само території була добута його пара — молода самка шакала. Ще одного хижака впольовано у селі Кам’янське Берегівського району. До того ж звір опинився буквально на городі.

— На Виноградівщині, яка межує з Румунією і Угорщиною, — розповідає молодий мисливець В’ячеслав Кус, — уже неодноразово бачили і добули цього звіра, який мігрує з-за кордону і заселяє нові, багаті на дичину угіддя. Оскільки шакал всеїдний, то відстріл цієї пари дуже своєчасний для збереження дичини. Самка шакала може вигодувати до десятка щенят. Тож зрозуміло, якої шкоди вони завдали б за один лише рік свого існування-«полювання».

Загалом на території мисливських угідь Виноградівського районного відокремленого підрозділу УТМР було здобуто чотирьох шакалів. Це нам підтвердив керівник товариства Едуард Васильцюн. Тим часом колеги з Мукачева розповіли йому, що протягом сезону вполювали шість шакалів, з Іршави повідомили про двох здобутих хижаків.

— Узагалі-то шакали уникають густонаселених територій, — каже голова товариства. — Їм, як і вовкам, потрібні великі лісові площі, а цього року їх привело в наші ліси підтоплення водойм. У пошуках придатної для себе території вони зайшли в урочище Дубки буквально поряд із містом. Усі туші впольованих хижаків було сфотографовано і закопано у відведеному для цього місці, — запевнив Едуард Васильцюн.

Пригадується, що перший раз шакал появився на березі річки Тиси у 2004 році. Появився і зник, здавалося, назавжди. Але минуло більш як 10 років і непроханий гість знову дав про себе знати. На Затисянщині мисливці раз по раз чули його моторошний голос, хоча на очі звір жодного разу не потрапляв.

Аж тут упродовж тижня впольовано відразу кількох хижаків. Першого шакала знайшли застреленим і покинутим у лісі. Можливо, ті, хто це зробив, не розпізнали рідкісного хижака і прийняли його за лисицю.

— Поява у нас шакалів — не дуже приємна звістка, — коментує випадки директор ДП «Виноградівське лісове господарство» Василь Агій. — Місцева фауна потерпатиме від прийшляків. Бо шакал більш організований хижак, ніж, наприклад, лисиця. Якщо лисиця, полюючи, забирає собі тільки те, що може понести, то шакали намагаються зловити максимальну кількість здобичі «про запас». Апетити у них значно більші. Тому до появи цих тварин треба поставитися серйозно.

Чим він живиться?

Шакал — хижа тварина і полює на дрібних гризунів, комах, земноводних, плазунів, дитинчат косуль, на єнотовидних собак, лисиць і зайців, птахів, що випали навесні з гнізда. Але можуть харчуватися і рослинною їжею: кукурудзою, грушами, сливами, горіхами...

Спілкуються шакали за допомогою гавкоту, криків і звуків, які нагадують або сирену, або плач дитини. Пари у них утворюються на все життя, і самець бере діяльну участь у будівництві нори і вихованні виводка. Період вагітності у шакалів — приблизно два місяці, народжується 2—4 цуценят за один раз. Дитинча розплющує очі на десятий день життя. Самки змінюють місце перебування кожні два тижні, щоб захистити своє потомство від хижаків. З двох місяців цуценя мати годує дичиною і м’ясом, а починаючи з півроку — воно може полювати самостійно. Старші цуценята шакала піклуються про новонароджених. Більшість новонароджених малят гинуть за перші два тижні після пологів. До речі, шакал, сanis aureus, уникає тільки тих регіонів, у яких водяться вовки, оскільки сіроманці — їхня смертельна небезпека. Всеїдний пристосуванець досягає метра у довжину і до півметра у висоту. Він чудово почувається в умовах від напівпустелі — до гірської місцевості. Головне для нього — достатньо їжі і місць для полювання. У шакалів хороша соціальна організація. Їхні м’язисті лапи чудово пристосовані для швидкого бігу. Ці тварини можуть тривалий час пересуватися зі швидкістю до 16 км на годину. Шакали здатні полювати на звірів більшого розміру (наприклад, газелі) і захищати один одного під час нападів — завдяки тому, що живуть у зграях.

Шакал звичайний відомий під багатьма назвами: азіатський, східний, австро-угорський вовк. Якщо немає іншої їжі, ці хижаки здатні довгий час харчуватися травою. Цей звір не тільки не уникає близькості людини, але часто, навпаки, знаходить непомітний притулок поблизу житла і тоді промишляє об’їдками, краде домашню птицю, виходить на поля. В Індії і Пакистані ночами його нерідко можна побачити на вулицях сіл і навіть міст.

Шакали найбільш активні в години світанку і заходу сонця. Деякі з них їдять отруйних змій. Один з їхніх підвидів водиться в Ефіопії і налічує хіба півтисячі особин...

Чому єгипетський бог мав зовнішність шакала?

Очеретяний вовк знайшов своє чільне місце в людській міфології. Зокрема, Анубіса (бога загробного життя і муміфікації стародавнього Єгипту) уявляли з головою шакала. У ті часи мертвих ховали неглибоко у землі, й шакали легко відкопували мерців, щоб їх пожирати. Тому шакалів вважали безпосередньо пов’язаними із потойбіччям. Достатньо лиш нагадати собі фільми «Мумія», де всі стражі Світу Смерті мають людські тіла, але шакалячі писки. Ім’я Анубіс теж було придумано єгиптянами не просто так. Спочатку прізвисько бога записувалося у вигляді двох ієрогліфів. Якщо перекласти символи дослівно, то вийде «шакал» і «мир йому». Потім значення імені Анубіса перетворилося в словосполучення «шакал на високій підставці». Культ бога швидко поширився по всій країні, а найдавніші згадки про покровителя померлих археологи знайшли в текстах пірамід. У Старому царстві Анубіс вважався покровителем некрополів і кладовищ, а також був хранителем отрут і ліків. Тоді божество з головою шакала вважалося найбільш значущим з усього списку.

Мати Анубіса — Нефтида, боячись, що чоловік уб’є сина, залишила його захованим в очереті і там він провів перші дні свого життя до моменту щасливого порятунку.

Угорці злегковажили їхньою появою. І тепер у них проблеми

Але повернемося до європейського континенту. В Україні шакали появилися упродовж останнього десятиліття, їх запримітили, зокрема, в Одеській та інших південних областях. Є дві головні небезпеки — порушення балансу в природі внаслідок поширення шакалів і висока ймовірність сказу. Адже залишки вбитого та ще й скаженого шакала поїдають інші хижаки.

— Саме тому, — каже Василь Агій, — кожен застрелений хижак повинен бути перевірений ветлікарями щодо можливого ураження хворобами.

Чи завжди мисливці так роблять? Судячи з того, що тушка шакала два дні залишалася в лісі, могли бути й інші випадки, а, отже, три вбиті за тиждень шакали — це тільки видима частина айсберга.

Василь Агій пригадує, що торік під час полювання на Тисі з далекої відстані він влучив у лапу хижака. Те, що це не була лисиця, можна було здогадатися по коротшому хвосту і високих лапах звіра. Попри поранення, шакалові вдалося втекти від мисливців і відтоді цей звір на очі не потрапляв — або продовжує жити десь неподалік, або повернувся в сусідню країну, де шакали облаштувалися раніше. Зокрема, вони масово розплодилися в Угорщині і зараз становлять справжню проблему для сусідів. Адже ці звірі вільно розгулюють навіть поблизу Будапешта. «До речі, — каже Василь Агій, — шакали там вільно жили ще сто років тому. На своїх високих лапах вони легко ловили здобич у прирічкових та приозерних очеретах. Збереглася й тамтешня назва, яка в перекладі означає «очеретяний вовк». А раніше Угорщина була буквально вкрита болотами й озерами. Але ще з 19 століття країна почала займатися масовими осушними роботами. І водойми внаслідок людської діяльності почали зникати, а шакали змушені були покинути територію. Проте зараз повернулися, інтенсивно розмножуються. Угорці відразу не зреагували на проблему і, як наслідок, баланс у дикій природі почав погіршуватися.

Та сусідня Угорщина — не єдина країна, де появилися ці хижаки. Шакали освоїли досить великі території в Європі, Данії, Нідерландах і т. д. У 2012 році одного звіра вдалося зняти в Баварському лісі за допомогою фотопастки. Ще один потрапив у об’єктив камери 2017-го у Верхній Баварії. Крім того, цих тварин бачили в останні роки в деяких інших німецьких землях: Мекленбург-Передня Померанія, Гессен, Нижня Саксонія. Популяція шакалів у Німеччині зростає. І ця тенденція буде тривати, адже хижак легко пристосовується до життя в будь-якому середовищі.

Цікаво, що шакали появилися і в країнах Балтії, куди вони потрапили, тікаючи з приватних звіринців. Провідний науковий співробітник Латвійського державного інституту лісового господарства Яніс Озоліньш пояснив, що причина появи там шакалів — не зміни клімату, а людська діяльність: «Люди просто зробили ландшафт, схожим на лісостеп — з усіма сільськогосподарськими угіддями, які мало відрізняються від умов, у яких спочатку жили».

На Закарпатті є всі кліматичні передумови, аби популяція сanis aureus зайняла свою нішу. Новоприбулі хижаки можуть легко витіснити лисиць, котрих розвелося дуже багато. Міжнародна програма ЄС, яка передбачає профілактику хижаків від сказу, може захистити від заражень шакала. А глобальне потепління дозволить південній тварині почуватися тут досить комфортно. Звісно, якщо не втрутиться людина з рушницею...

Закарпатська область.

Фото з доступних джерел.