Жінки моляться за мирне розв’язання конфлікту
Родзинкою мітингу у Вінниці на підтримку столичного «Маршу мільйонів» стала поява на Театральній площі гурту жінок в українських хустках на плечах і з качалками у руках.
Учасники акції, яких зібралося понад дві тисячі, зустріли їх схвальними вигуками і оплесками.
— Усі знають, що качалка — це знаряддя праці на кухні, — зауважила у своєму виступі одна з організаторів акції Людмила Станіславенко. — Але це ще й вагомий аргумент. Дехто з жінок користується ним, коли треба навести лад у хаті й довести свою правоту перед чоловіком. За допомогою цього аргументу хочемо нагадати деяким чоловікам, що потрібно приймати рішення, коли цього вимагають люди в усіх регіонах. Уже скільки днів ми, матері, бабусі, сестри, не можемо дочекатися, коли нарешті покарають винних у побитті дітей.
— Люди мерзнуть на Майданах задля того, щоб більше не повторилося беззаконня, що мало місце в Києві на Майдані Незалежності, — каже вінничанка Олена Павлова. — Ми підтримуємо вимоги про відставку уряду. Жінки, як ніхто, моляться за мирне розв’язання конфлікту. Нинішня акція, як і «Жіноче віче», яке ми провели на вінницькому Євромайдані, має об’єднати жінок у всіх куточках держави заради обстоювання справедливості.
Майдан дружно реготав у відповідь на згадку однієї з гострих на язичок жінок про відомий анекдот: «Коли в мене в руках качалка, мені байдуже, на який бік повернута кепка на голові в чоловіка...».
Міський голова Вінниці Володимир Гройсман закликав керівництво держави покарати винних у побитті студентів під час мирної акції на Майдані Незалежності у Києві в ніч на 30 листопада.
— Ми хочемо жити в нормальному європейському місті, ми хочемо будувати цивілізоване суспільство, — наголосив у своєму виступі Володимир Гройсман. — Ми вийшли, щоб сказати, що немає місця в нашому житті для насильства, а ті, хто його вчинив, мають бути покарані.
Присутні звертали увагу на фото чоловіка. Це вінничанин Анатолій Шинкарук, 1959 року народження. Його розшукують рідні, друзі та знайомі. Вінничанин зник після поїздки до Києва на Євромайдан. Востаннє його бачили ще 24 листопада в сюжеті новин одного з російських телеканалів, Анатолій був тоді разом з людьми біля намету.
Віктор СКРИПНИК.
Вінницька область.
«Вільний» мікрофон для всіх
У Запоріжжі, коли звичайний вечірній мітинг під стінами адмінбудівлі обласної влади збирав посеред тижня десь до 500 осіб, то в неділю — усі три тисячі. Місто поступово політично просинається. Голова облдержадміністрації Олександр Пеклушенко прокоментував свою розмову із першим віце-прем’єром Сергієм Арбузовим. Вона торкалася не лише поточних фінансово-господарських питань, а й політичної ситуації в країні. «Політики, котрі надумали зупинити нас у роботі, матимуть одну відповідь: «Не дочекаєтеся!», — заявив голова облдержадміністрації.
Спроба О. Пеклушенка вийти на запорізький Євромайдан закінчилася гучними вигуками «Ганьба!».
О. Пеклушенко пізніше розцінив те, що йому не надали слова, як боягузтво організаторів. Ті ж, у свою чергу, пояснили все небажанням слухати лише чергове «покращення» з уст керівника області. Тим часом, сам запорізький «майдан» у неділю пройшовся центральним проспектом — від облдержадміністрації до міськради. На східцях останньої діяв «вільний» мікрофон фактично для всіх бажаючих. До речі, подорожуючих проспектом супроводжував черговий автомобільний Європробіг. Як заявив на мітингу вже під стінами міськради один із його організаторів Ігор Артющенко, в один із автомобілів пробігу вистрілили із травматики. Ніхто не постраждав, однак куля пробила вітрове скло.
Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
Запоріжжя.
Запрацювала консультативна рада
Біля пам’ятника Дюку щодня збирається близько п’ятисот людей. Учасники пікету зажадали від місцевої влади засудити дії винних у побитті й арешті учасників Євромайдану в Києві, підтримати вимоги про арешт і притягнення до кримінальної відповідальності міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка.
Заступник голови Одеської облдержадміністрації Олексій Єремиця, ознайомившись із вимогами пікетників, пояснив, що всі конфліктні ситуації в регіоні вирішувалися, вирішуються і вирішуватимуться винятково в мирній обстановці, без силових методів. Він також поінформував пікетників, що глава Одеської облдержадміністрації Микола Скорик ухвалив рішення щодо поновлення роботи політичної консультативної ради. Порядок денний засідань формуватимуть усі політичні сили, представлені в ній.
В’ячеслав ВОРОНКОВ.
Одеса.
Щоб не було зіткнень, відгородилися прапором
На Народному віче в Луганську зібралося понад 300 людей, які представляли «Батьківщину, «Свободу», «УДАР», незалежні профспілки та громадськість. Були присутні й «антимайданівці» — переважно донське козацтво і люди похилого віку. Щоб між двома мітингами не відбулося зіткнення, правоохоронці виставили між ними свій кордон, але пізніше винахідлива молодь розгорнула великий прапор України, відгородивши ним прихильників євроінтеграції від їхніх противників.
Учасники віче заявляли про те, що мітинг — це мирна акція. На доказ цього козаки співали й танцювали на площі, однак пропозицію керівника обласної організації «УДАР» Віталія Серпокрилова прийти «у наш офіс і попити чаю-кави» не прийняли. Їм не сподобалася впевненість лідера луганських «ударівців», котрий заявив, що «ми поспілкуємося на всі теми, і ви перейдете на наш бік».
Крім традиційних проєвропейських, антиурядових і антипрезидентських закликів, на мітингу звучали різка критика щодо можливого вступу України до Митного союзу та антипутінські гасла.
Алла АНТІПОВА.
Фото сайту «Комметарии:
Луганск».
Мітинг... явочним порядком
Рівно за чотири години до того, як у Києві скинули з п’єдесталу Леніна, у Севастополі біля пам’ятника адміралові П. С. Нахімову одночасно і в безпосередній близькості відбувалося два мітинги загальною чисельністю в сотню людей. Кількістю присутні спростували чутки, що поширилися напередодні, про те, що в Севастополь завезли шість десятків провокаторів, які на мітингах провокуватимуть безладдя.
Яка сила завезла провокаторів, не уточнювалось. Очевидно, за інерцією від цих чуток на деяких місцевих сайтах після мітингу з’явилася інформація про те, що «...сьогодні в Севастополі було зроблено спробу показати солідарність городян з бандою хуліганів у Києві. Ой, даруйте, революціонерів. Із машин з іногородніми номерами виходили євроінтегратори, котрі приїхали на мітинг». Однак, на численних ілюстраціях, що супроводжували коротку інформацію, не було зафіксовано жодного автомобіля, жодного іногороднього мітингувальника.
Один із мітингів (що декларував підтримку євроінтеграції України та київського Євромайдану) було офіційно дозволено. За дозвіл, до речі, євроінтегратори, привселюдно й у мегафон подякували міській владі.
Другий (свою позицію мітингувальники позначили прапорами Російської Федерації і скандуванням гасла «Севастополь — Крим — Росія!»), за словами учасників альтернативної точки зору, дозволу у влади не запитував: зібрався явочним порядком. Співробітники міліції оперативно шеренгою розмежували мітингувальників.
Прикметно, що обидві сторони мітингу уважно вислухали пропоновані «Севастопольським Євромайданом» претензії до місцевих представників політсил за їхню неспроможність «...вивести достатню кількість непроплачених активістів на вулиці Севастополя». А теза «Висловити вотум народної недовіри Севастопольській міській раді», склалося враження, знайшла підтримку в усіх учасників протиборчих сторін.
Севастополь.
Фото автора.
