Іноді обставини складаються так, що іншого вибору у них просто не залишається.
Саме так було і з капеланом артилерійського підрозділу 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» отцем Євгенієм Савченком.
Коли 2014 року бойові дії велися навколо його рідного Рубіжного, як пастор церкви і батько вісьмох дітей, священик вирішив не їхати з міста, а бути поруч зі своїми парафіянами, підтримуючи чим зможе. Потім була участь у волонтерському русі: отець Євгеній не міг спокійно бачити роздягнених, не забезпечених найнеобхіднішим захисників України. А потім він став капеланом-волонтером на фронті й нарешті опинився у 93-й бригаді.
«Коли я почав служіння військового священика, то запитав у мого брата-капелана: що потрібно для цього служіння? Він відповів, що треба полюбити тих, кому ти служитимеш, і бути поруч, щоб підставити плече у важку хвилину, понести частину тягаря побратима. Саме це зробив Христос, коли прийшов до нас. Це й стало мотивом мого служіння нашим воїнам», — каже отець Євгеній.
Коли ж трапляється відчувати самотність і безсилля у випробуваннях, він згадує історію про те, як в одному племені, щоб пройти іспит на зрілість, треба було самому провести цілу ніч у джунглях серед хижаків і небезпечних істот. Настала черга скласти іспит одному майбутньому воїнові. Мужньо тримався юнак, хоч і страшно було вистояти. Він переміг себе і радісно повернувся додому...
«Тільки не знав, що всю ніч за сусіднім деревом поруч із ним був його батько, готовий прийти на допомогу сину. Тому й наш Господь Ісус Христос і небесний Отець завжди поруч, готовий підтримати й допомогти. «Я буду з тобою, не залишу й не покину тебе, каже Господь у Святому Письмі», — додає капелан.
Дніпропетровська область.
Фото з відкритих джерел.
