До речі, він і сам лише сім років, як став новоселом.

— Забудовників у нашому селі багато, бо мешкає чимало багатодітних сімей. А діти виростають, одружуються і потребують комфортного житла, — розповідає Анатолій Троцюк.
Ще в статусі уїздецького сільського голови за підтримки депутатів і місцевих мешканців Анатолію Троцюку вдалося змінити цільове призначення колишнього колгоспного двору — і майже п’ять гектарів землі виділили борбинцям для зведення індивідуального житла. Сприяло старту забудованої кампанії і виготовлення генплану Борбина.
Нині на 220 сільських дворів тут приблизно півсотні тих, хто ось-ось справить новосілля або тільки рік-два як це зробив. Тобто в середньому кожна четверта сім’я споруджує житло! Крім того, чимало осель господарі модернізують: розширюють житловий простір, замінюють дахи, зводять другий поверх та інші конструкції. 
— За які кошти так активно будуються борбинці? — цікавлюся в Анатолія Степановича.
— Одразу наголошу: злодійських чи корупційних схем у них не шукайте, бо в селі 70% мешканців — члени громади християн віри євангельської. Єдине підґрунтя для заробітків — чесна праця кожного, світлий розум і роботящі руки. А джерела, з яких переважно фінансується будівництво житла, — заробітки в Україні та за кордоном. Виїжджають цілими будівельними бригадами.
Хоча заробітчанські вояжі — нелегке випробування для сімей та самих заробітчан. Свого часу  Анатолій Троцюк також гарував на будовах Німеччини.
— Зазвичай увесь комплекс робіт борбинці виконують власноруч та за безкорисливої підтримки рідних і односельців, а це дуже велика економія сімейного бюджету, — продовжує староста.
До речі, жодної сотки розпайованої землі борбинці не здали в оренду: все обробляють самотужки, вирощують сільгосппродукцію, а її лишки продають. Це переконливо свідчить про працьовитість і наполегливість борбинців.
У селі споруджують школу-одинадцятирічку і дитячий садок, приміщення місцевої громади ХВЄ. Крім того, чимало вулиць тут заасфальтовано завдяки діловій і людяній ініціативі колишнього очільника місцевого колгоспу світлої пам’яті Михайла Трача. У перспективі Борбин зможе претендувати на статус села зразкового порядку і високої забудованої культури.

Млинів

Рівненської області.

До речі

У старости — 28 внучат!

Анатолій Троцюк — один із «найбагатших батьків» серед усіх очільників старостинських округів Рівненщини, бо володіє неоціненним капіталом: його й дружину Ольгу Володимирівну Господь благословив п’ятьма синами і квартетом донечок! (Позмагатися з ними може хіба що молодий борівський староста Зарічненської ТГ Микола Калюта, у якого одинадцять нащадків.)

Троцюки виховали дітей добрими, мудрими, слухняними, працьовитими, порядними та з Богом у серцях. Чотири старші сини з невістками та чотири донечки із зятями подарували дідусеві та бабусі аж 28 онуків і внучок!

До речі, Анатолій Троцюк — член громади євангелістів, яким релігійні переконання забороняють брати в руки зброю. За радянських часів через це постраждало семеро борбинців, яких «гуманний» радянський суд за це позбавив волі на чималі строки. На 15 років за колючий дріт потрапив і дідусь старости — Іван Троцюк. На руках 34-літньої дружини Анни Андріївни — бабусі пана Анатолія — залишилося п’ятеро малолітніх діток, але та обставина не цікавила ні владу, ні судочинців. На жаль, дідусеві із місць позбавлення волі не судилося повернутися  — спочив на чужині... Анатолій Степанович теж відмовився брати в руки зброю, але не від служби в армії. Тож два роки провів у стройбаті. 

В активі старости — безліч добрих і корисних справ для мешканців Уїздців, Борбина і Ставища.

На знімку: родинне коло Анатолія Троцюка.

Фото із сімейного альбому.