Спиня дід маршрутку: «Підкиньте до хати,
А то вже здоров’ячком
          геть підупав»
— Жени, діду, гроші».
— Та я… ліквідатор.
— Ну й що з того?  
Я вас туди
          посилав?!!
Зі скрипом іржаві дверцята закрились.
З обличчя сльозу дощ, не кваплячись, змив.
Стоїть дід край шляху
Й чекає на милість
Від тих, кого в юності
      серцем прикрив…

Вараш,  
Рівненщина.