І для цього є дві вагомі причини.

Насамперед та обставина, що вони навчаються у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Але річ не так у самому предметі, як в особистості педагога. Для ліцеїстів Олександр Миколайович — приклад справжнього служіння Вітчизні.

Свого часу він і сам закінчив одну із шепетівських шкіл. Як багато хто із хлопців, мріяв про кар’єру військового. Тому вступив до Львівського вищого військово-політичного училища. То були роки, коли рухнула радянська імперія, тож майбутній офіцер склав присягу на вірність українському народу.

У непрості часи перебудови служив, як і багато його колег, «у різних місцях та на різних посадах». За вісім років Юрін пройшов кар’єрними щаблями від заступника командира навчальної батареї з виховної роботи до командира батареї забезпечення 865-го навчального центру. Після того був переведений до топогеодезичного центру.

Згодом саме звідти звільнився з військової служби. Але з армією не розпрощався — продовжив працювати у військовій частині.

Здавалось, на цьому військова кар’єра для Юріна закінчиться. Та доля розпорядилась по-іншому. Події у Криму у 2014 році змусили багатьох офіцерів знову стати в стрій. Тоді ж і Юрін був призваний на військову службу з мобілізації до Шепетівського комісаріату. Спочатку був старшим офіцером мобілізаційного відділення, з часом став заступником військового комісара з мобілізаційної роботи.

Але не тільки відправляв інших на лінію вогню. У 2017-му і сам побував в зоні АТО в Донецькій та Луганській областях. І лише після того звільнився у запас.

Коли повернувся додому, зрозуміло, тішився, що вцілів, залишився живий. Але так, як і тисячі вчорашніх військових та бійців, опинився перед новим вибором: а що далі? Як жити? Чим заробляти на життя?

Не всі знаходять для себе відповіді на ці запитання. Юріну зрозумілим було одне: сидіти без діла він не буде. До того ж армія багато чого навчила, тож швидко відгукнувся на пропозицію попрацювати водієм вантажних перевезень.

Та на цій роботі затримався недовго. В думках бачив себе на іншому місці. І таки знайшов його — в Шепетівському навчально-виховному комплексі у складі загальноосвітньої школи та ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Розумів: школа — це не армія, а учні — не бійці. Тут потрібен інший підхід, певні навички. Але ж і його багаторічний офіцерський досвід може згодитись. Бо насправді армія — це така школа...

Ось так майор Юрін став учителем Олександром Миколайовичем. І у цьому виборі не помилився ані він, ані ліцей, що довірив йому виховання майбутніх захисників Вітчизни. Вже в перший рік викладацької роботи ліцеїсти під його керівництвом взяли участь у військово-патріотичній грі «Вояцький дух-2019», де посіли загальне четверте місце серед 24 команд. Тоді ж здобули три призові місця на окремих етапах гри.

Навчаючи інших, педагог зрозумів, що і самому потрібно весь час учитись. Тож новоспечений викладач пройшов курси підвищення кваліфікації вчителів, став членом міжнародної конфедерації практичної стрільби. А згодом пройшов вишкіл та отримав сертифікат у добровольчому медичному батальйоні «Госпітальєри».

За два роки — знову участь у військово-патріотичній грі «Вояцький дух-2021». І майор та його вихованці серед трьох десятків команд здобули загальне третє місце серед громадських організацій та перше місце зі змагань з тактичної медицини.

Радість цих перемог хлопці запам’ятають надовго. Так само, як і уроки військової підготовки. Адже відбувалися вони не тільки в класі. Ліцеїсти побували у вищих військових навчальних закладах Львова та Житомира. А ще провели спільні онлайн-уроки з командним складом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Старання учителя належно оцінили не тільки його вихованці. За результатами огляду-конкурсу, який проводиться за ініціативи командувача оперативного командування «Захід», одним із кращих учителів предмета «Захист України» серед закладів освіти Хмельницької області став майор запасу Олександр Юрін.

Хоч це і не бойова нагорода, але вага її не менша.

Хмельницька область.

Фото Шепетівського центру професійного розвитку педагогічних працівників.