Політичний труп -- це ще й той, хто робить те, що радять йому радники.
Князь Мудромисл, що правив через століття після Ярослава Мудрого, власноруч убив ведмедя (потім ведмеді перевелися, на відміну від князів, які перевели себе самі), зняв із нього шкуру і зберігав її все життя, як пам'ять про колишнє молодецтво, а коли відчув, що настав час відправлятися в інший світ, прикликав синів, було яких троє, і сказав:
-- Ведмежу шкуру залишаю вам у спільне володіння: це не проста шкура, а чарівна - тільки-но я помру, вона почне рости й ставатиме дедалі більша, тож раджу вам не ділити її, а почекати, поки стане вона такою, що можна буде пошити з неї три шуби, по одній кожному.
Але сини, чий батько розумніший за них, чинять не за батьківською порадою, а на свій розсуд. І оскільки сини покійного князя (княжата) не були винятком, зробили вони, як усі такі самі -- одразу розділили шкуру.
Оскільки розпорядником шкури залишив князь Старшого, ділив її Старший, тому взяв собі половину, а другу половину розділили Середній та Молодший (ділив Середній) і тому Старший пошив собі хутряні чоботи, Середній -- шапку, а Молодший -- рукавиці.
Звісно, було б менш нерозумно пошити шубу й носити її по черзі під час виїзду в гості, але кожен хотів мати своє, а не спільне.
Як уже сказано, шкура була чарівна, тому всі троє, хоч би що одягли -- весь одяг і взуття їх ставала невидимі, крім шапки, рукавиць і чобіт! Тож Старший був голим у чоботях, Середній -- в шапці, а Молодший -- в рукавицях. А послухалися б поради батька, мали б кожен по шубі!
Ось так, як з ведмежою шкурою, вчинили і з успадкованою Державою: замість того, щоб її примножити, розділили...
За допомогою тих, хто придумав відоме "Розділяй і пануй!". Щоб інші ділилися, а вони панували. Над такими от князьками.
