Його знають і шанують у багатьох країнах. Маловідомий він лише у рідному місті Житомирі, де працював майже все життя. Це — Всеволод Бруховський — відомий орнітолог, таксидерміст, науковець (на знімку). Спогадам про нього присвятили чергове зібрання Клубу любителів Житомира, що відбулося в обласному літературному музеї.

Про Всеволода Бруховського та його непросту долю розповідали журналіст Сергій Бовкун (він показав і знімки родини Бруховського та місця, де любитель птахів працював) та Микола Весельський — ще нещодавно — директор обласного краєзнавчого музею, орнітолог, який представляв Україну у трьох антарктичних експедиціях.

Всеволод Бруховський з’явився на світ 1890-го в Житомирі, в дворянській родині. Батько — типовий російський канцелярист, служив у казначействі, хотів, щоб і син робив те саме. А Всеволод любив природу, птахів і квіти, тож відносини з батьком не склалися. І вже в 1911 році він почав працювати в природничому відділі місцевого музею, де заснував колекцію пташиних опудал.

Їх він робив сам. Бруховський любив гуляти в приміських лісах, біля річки Кам’янки — бази перепочинку перелітних птахів. Він спостерігав за пернатими, вивчав їх, окільцьовував, щоб простежити їхні маршрути. Спеціальних металевих кілець тоді не було де взяти, й він сам виготовляв їх із бляхи старих консервних банок. Це й спричинило наклеп на нього в НКВС і звинувачення в співпраці з німцями і шпигунстві. У 1937-му Бруховському дали 8 років таборів.

Друзі, і насамперед дружина Юлія Тимофіївна, зуміли довести, що він не винен. У 1940 році Всеволод Ілліч повернувся до Житомира, до краєзнавчого музею.

1941 року, коли німці захопили місто, уже було не до птахів. Всеволод Ілліч бачив, як окупанти в музеї збирають найцінніші старовинні коштовності, картини відомих європейських художників епохи Ренесансу (раніше вони були в колекції відомого магната барона де Шодуара) і старанно запаковують їх — певне, щоб відправити до Німеччини. Ризикуючи життям, ночами Всеволод Бруховський викрадав ті пакунки і переховував їх у підвалах Спасо-Преображенського собору та старого приміщення тодішньої міської поліклініки. Ховав у підвальних відгалуженнях, місця схову закладав дошками, старими меблями. Так скарби Житомирського музею, якими потім захоплювалися спеціалісти знаменитого Ермітажу, що в Санкт-Петербурзі, вдалося зберегти.

Після визволення Всеволод Бруховський працював на тому самому місці. Завдяки йому Житомирський обласний краєзнавчий музей має найбільшу — серед інших обласних — колекцію птахів: 201 вид, 300 опудал. За це досягнення, та й за героїзм у роки війни Всеволод Бруховський у 1967-му був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Факт унікальний — музейних працівників взагалі нагороджували мало, а він був ще й екс-репресованим.

Всеволод Бруховський відійшов у вічність у жовтні 1969 року.

— Працелюбом він був неймовірним, — наголошував орнітолог Микола Весельський. — А ще й мав колосальні знання: в галузі біології, природознавства, блискуче знав історію та мистецтво. Недарма ж узявся рятувати від окупантів скарби мистецтва. Добре знав кілька іноземних мов. Тому Бруховському не раз пропонували роботу в Москві, в провідному музеї та викладачем в університеті. Те саме пропонував і Київ. Та Всеволод Ілліч не погодився.

— Я не хочу бути чиновником, — казав він. — Мені подобається працювати тут...

Продовжив розповідь про Всеволода Бруховського завідувач природничого відділу обласного краєзнавчого музею Петро Печенюк. Він зазначив, що всі опудала, виготовлені Бруховським, у музеї збереглися. Ті, що їх виготовляли пізніше вже інші таксидермісти, зіпсувалися. Причина — їх обробляли вже сучасними, але не такими досконалими препаратами, як у Бруховського.

Своїми дитячими спогадами про Бруховського поділилася й житомирянка Надія Петрова. Вона виросла біля річки Кам’янки, її батько дружив із Всеволодом Іллічем. Вони разом кільцювали птахів, а Надійка їх притримувала...

...Хочеться вірити, що такі зібрання і розповіді про відомих земляків допоможуть нам повернути втрачену пам’ять. І ми навчимося шанувати себе, своє минуле.

Фото зі сторінки Сергія Бовкуна у Фейсбуці.