Доповідає Сергій Адамович (ліворуч).
Фото прес-служби обласної ради.
Питання пошуку та перепоховань жертв світових воєн досі актуальні.
В Івано-Франківську відбулася міжнародна конференція «Українсько-словацькі військові підрозділи австро-угорської армії у Великій війні: на шляху до незалежності». Її організували кафедра теорії та історії держави і права та кафедра історії Центральної та Східної Європи і спеціальних галузей історичної науки Прикарпатського національного університету, обласне комунальне підприємство з питань пошуку та перепоховання жертв воєн, депортацій та репресій тоталітарних режимів «Пам’ять», Простір Інноваційних Креацій «Палац» та громадська організація «Поступовий гурт франківців».
Поховання Січових стрільців на межі Івано-Франківської та Львівської областей біля Болехова.
Фото автора.
У конференції взяли участь віце-посол Словацької Республіки в Україні Матуш Корба та голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич.
«З уваги на те, як у ХХ столітті дві великі світові війни прокотилися теренами України та Словаччини, ще дуже багато є роботи із пошанування та перепоховання її учасників. Не мають значення ідеологічні чи геополітичні протистояння, натомість найбільше значення має пошанування. Якщо хочемо залишитися в пам’яті наших нащадків, повинні зберігати й шанувати пам’ять про наших предків», — зазначив Олександр Сич.
Доповідачі акцентували на військових діях під час Першої світової війни на Прикарпатті, становищі держави і права в Східній Галичині. Адже на той час Україна та Словаччина були у складі єдиної Австро-Угорської імперії.
У багатьох куточках Івано-Франківщини є поховання часів Першої світової війни. Зокрема, на межі із Львівщиною біля Болехова, де знайшли свій останній прихисток Січові стрільці, які загинули в бою із російськими окупантами 30 травня 1915 року.
На межі Івано-Франківщини із Закарпаттям, обабіч дороги Долина — Хуст, на пагорбі, є меморіальний комплекс. Це два військові цвинтарі-близнюки із радіальними похованнями часів Першої світової війни. Тут поховані 400 офіцерів та солдатів австро-угорської (260 загиблих), німецької (10 загиблих) та російської (97 загиблих) армій.
Запеклі бої тут точилися на Вишківському й Торунському гірських перевалах у січні-травні 1915 року. Багато поховань ідентифіковані, імена загиблих бійців вказані на хрестах та на спеціальній таблиці комплексу. А є й досі невідомі.
Один із доповідачів на конференції — доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Навчально-наукового юридичного інституту ПНУ Сергій Адамович. Власне, він разом із командою однодумців займається пошуком досі невідомих поховань часів Першої світової війни, або ж відомих, але з якихось причин занедбаних.
Приміром, такі поховання є на узвишші в селі Незвисько Городенківської територіальної громади. Це найвища точка Дністровського каньйону в цій місцевості. Поруч — міст через Дністер, який з’єднує Івано-Франківщину із Тернопільщиною.
Як бачимо, найзапекліші бої точилися на стратегічних напрямках. Сергій Адамович якраз виступив автором проекту «Незвисько — переправа крізь століття», що реалізувався торік у рамках Програми підтримки ініціатив місцевих карпатських громад Асоціації «Єврорегіон Карпати — Україна».
Як зазначив під час конференції голова облради Олександр Сич, війна завершується тоді, коли похований її останній солдат. Тож такі заходи сприяють пошуковій роботі та збереженню пам’яті.
Івано-Франківська область.
