Олександр Терещенко обстоює нову філософію вшанування пам’яті загиблих.
Він — Народний Герой України, учасник АТО, «кіборг», був заступником міністра у справах ветеранів України в 2019—2021 роках, заснував миколаївські філії ГО «Асоціація інвалідів АТО», ГО «Асоціація учасників та інвалідів АТО» Миколаївської області.
«Цю людину багато хто знає, він справжній герой, — зазначив заступник миколаївського міського голови Юрій Степанець. — Я довго вмовляв Олександра повернутись до Миколаєва та впроваджувати цю політику щодо ветеранів на місці. Урешті, він погодився та взяв участь у конкурсі». До речі, таке управління першими в Україні створили саме в Миколаєві.
Героїчний вчинок миколаївського журналіста Олександра Терещенка вже увійшов в історію незалежної України. В 47 років він добровольцем пішов на російсько-українську війну, його було скеровано до легендарної 79-ї аеромобільної бригади. 15 жовтня 2014-го під час оборони Донецького аеропорту Олександр урятував життя щонайменше чотирьом побратимам. Він перехопив гранату, яка влучила в укриття, і спробував її викинути. Вона розірвалася в руках. Сашкові відірвало праву руку й кисть лівої, уразило обличчя, він мало не втратив зір.
Відтоді для Олександра почалося зовсім нове життя. Попри біль та страждання, безліч операцій, складну реабілітацію він залишався оптимістом та не переставав жартувати. Якось сказав друзям: «Уявіть, тепер можу й руки комусь не подати. І ніхто не образиться».
На новій посаді в рідному місті Терещенко впроваджує нову філософію вшанування пам’яті полеглих за незалежність України. Для Олександра є принциповим питанням перетворення знакового для містян меморіалу «Струни пам’яті» на місце гордості за героїв. Наступного року мають реконструювати його.
«Меморіал має втілювати не скорботу, а гордість, шану й повагу, — каже співрозмовник. — Я завжди обстоював саме цю філософію вшанування пам’яті. За довгі роки, коли ми не мали власної країни, у нас виник комплекс «народу-жертви». Нас били, ми програвали, жалілися... Треба звикати бути переможцями! Так, це сумно, коли ми втрачаємо бойового товариша, побратима, посестру, близьку людину. Але ці люди поклали життя за нашу незалежність, аби наступні покоління українців жили вільними», — підкреслив «кіборг»-посадовець Олександр Терещенко.
У Миколаєві працюють кілька важливих програм, які відсутні на державному рівні і є синергією напрацювань громадських організацій та міської влади.
«Мені дуже приємно, що організація, яку я свого часу заснував зі своїми побратимами, дуже активно попрацювала над програмами. Наше місто, не маючи захмарного бюджету, приділяє достатньо серйозну увагу ветеранам. Важливо продовжити ці напрацювання наступного року», — каже Олександр Терещенко.
Як пояснив співрозмовник, насамперед це стосується програми з оздоровлення та літнього відпочинку, на яку з бюджету міста виділено 2,5 мільйона гривень.
Також важливим напрямом є відшкодування витрат на складне зубопротезування. Цьогоріч обсяг фінансування цього напряму з міського бюджету збільшено до одного мільйона гривень.
Для вирішення житлового питання реалізується спільна програма з облдержадміністрацією, що передбачає співфінансування 50/50. Крім того, Миколаїв бере участь у житловій програмі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України — придбає соціальне житло на умовах співфінансування за форматом 70/30, де 70% вартості сплачує держава. При цьому помешкання залишатимуться в комунальній власності.
«Цьогоріч уперше в Миколаєві запрацювала програма щодо відкриття власної справи: з міського бюджету спрямували півмільйона гривень, і десять ветеранів на конкурсній основі отримали кошти на започаткування власного підприємництва, — додає Олександр. — На моє переконання, ветеран — це перевага громади, а не соціальне навантаження».
Цифра
У Миколаєві проживають 6 400 учасників бойових дій, з яких майже 4,5 тисячі — ветерани російсько-української війни. Також у місті зареєстровано 5,5 тисячі вимушених переселенців.
Миколаївська область.
Фото з доступних джерел.
