На знімку: Галшка Гулевичівна у бронзі.

На честь ректора Університету святого Володимира Миколи Бунге, засновників приватного середнього навчального закладу для талановитої молоді Катерини і Григорія Галаганів, одного з найщедріших меценатів дореволюційного Києва Давида Марголіна, фундаторки Київської братської школи та Київського Братського монастиря Галшки Гулевичівни, мецената, який облаштовував богадільні і притулки для дітей, Михайла Дегтярьова у столиці на будинках, пов’язаних із життям та діяльністю цих людей, у рамках проекту «Шукай!» відкрили бронзові міні-скульптурки. Підтримав проект благодійний фонд Zagoriy Foundation.

«Співпраця з «Шукай!» — це продовження нашої інформаційної кампанії «Хто за цим стоїть?» Чи знаємо ми, кому дякувати, коли проходимо повз Музей літератури України чи Києво-Могилянську академію? Ми віримо, що наші скульптурки відкриють широкому загалу нові імена меценатів, які все життя вкладалися в розвиток нашого міста», — наголошує директор Zagoriy Foundation Євгенія Мазуренко.

«Київ — це місто, збудоване меценатами. Те, що ми нині називаємо історико-архітектурною спадщиною столиці, найчастіше зведено за гроші благодійників. Вони віддавали значну частину прибутків на освітні заклади, лікарні, театри та інфраструктуру міста. Й імена цих людей мало для кого відомі», — каже авторка проекту «Шукай!» Юлія Бевзенко.

Ініціатори увічнення імен меценатів зазначають, що не лише гостям столиці, а й киянам буде цікаво дізнатися про внесок благодійників у розвиток міста. Микола Бунге, перебуваючи багато років на посаді ректора університету (згодом він очолив міністерство фінансів Російської імперії), провів анкетування серед студентів, за результатами якого вихідцям з бідних сімей запровадив стипендії і одноразові премії. Меценат також фінансував закордонні поїздки своїх вихованців. Університету він заповів усі свої статки.

У Києві меценатство було дуже популярне в XI — на початку XX століття, завдяки йому розвивалася культура, освіта та наука. Серед київських благодійників — Катерина та Григорій Галагани, які у 1871 році створили на спомин про свого загиблого 15-річного сина Колегію Павла Галагана, подібну до британських коледжів — вихованці мали повний пансіон. Тепер у будівлі навчального закладу — Національний музей літератури України.

Чимало жертвував на освіту і Давид Марголін. Він будував школи і церкви, зокрема звів на Трухановому острові Свято-Єлизаветинський храм, опікувався розвитком трамвайного сполучення у місті та сприяв розвитку артезіанського водопостачання.

Однією з перших киянок, яка пожертвувала значну частину свого майна на розвиток освіти, була шляхтянка Галшка Гулевичівна, яка у 1615 році подарувала свою садибу на Подолі та все, що в ній було, Київському братству для облаштування там монастиря, школи і притулку для прочан. Розбудовою монастиря і школи займався печерський чернець Ісая Копинський, після реформи Петра Могили братська школа стала академією, відомою сьогодні як Києво-Могилянська.

Філантроп Михайло Дегтярьов фінансував богадільні, школи, храми — загалом передав Києву нерухоме майно на 2,5 млн рублів (подарував місту два великі будинки на Хрещатику, на його кошти збудована і теперішня Колонна зала імені Миколи Лисенка), а також 2 мільйони готівкою і в цінних паперах, пожертвував по кілька тисяч рублів і коштовні ікони Флорівському та Братському монастирям, Лаврі, Іллінській, Покровській, Трьохсвятительській, Георгіївській церквам, а також монастирям і храмам поза Києвом.

Загалом у рамках проекту «Шукай!» встановлено 36 бронзових міні-скульптур. Кожна з них стала туристичним об’єктом, який щороку відвідують майже 5 тисяч осіб.

Фото з відкритих джерел.