Сьомий рік війни...

Олександр СОПОВ

22 грудня 2021 1940

Збройні Сили України посіли 25-те місце в рейтингу найсильніших армій світу, піднявшись ще на 2 пункти.

Яке місце посідають наші нагороди? Адже ордени і медалі — це теж зброя, потужна зброя! Коли нагороди засяють на грудях справжніх героїв?!

Наполеон був неправий, коли стверджував, що «солдати будуть вмирати за цей шматок металу»! Герої не вмирають за нагороди! За Свободу, Батьківщину, родину, побратима — так! Але не за нагороди! Чому тоді існують ордени та медалі? Можливо, тому, що «якщо доблесть не буде відзначена, то і зрада не буде покарана»!

20 грудня 2001 року, під час вручення Президенту України Леоніду Кучмі, впала на сцену та розпалася на шматки ювілейна відзнака «10 років МВС України». Запобігти скандалу та виправити складну ситуацію вдалося завдяки оригінальному сувеніру спільного виробництва ТОВ «Герольдмайстер» та ВТО «Орден», який вразив Президента та присутніх своєю якістю та дизайном.
10 червня 2002 року наказом № 555 Юрій Смирнов (тодішній міністр МВС) встановив вищу нагороду Міністерства внутрішніх справ — «Почесний працівник МВС України» (автори — Олександр Сопов, Анатолій Шиян).

Саме з цієї відзнаки і почалася «золота ера» української фалеристики — через 10 років наші відомчі відзнаки за якістю і дизайном перевершили державні нагороди і вийшли на світовий рівень, що своєю чергою призвело до радикального зростання їхньої кількості, особливо в силових структурах. Рекордсменами були МВС — 95 відомчих відзнак (разом з відзнаками структурних підрозділів), та Міністерство оборони України (МОУ) — 70 відомчих відзнак (разом з почесними нагрудними знаками Генерального штабу / Головнокомандувача Збройних Сил України).

Справедливості заради варто зазначити, що до 2012 року вдалося створити цілісну систему відзнак Міністерства оборони. Завдяки зусиллям головного управління (департаменту) кадрової політики та відділу військової символіки та геральдики з’явилася можливість для мотивації особового складу. Система охоплювала всі категорії військовиків, а також працівників ЗС України. Крім того, вона давала змогу вшанувати заслуги осіб, які не належали до українського війська, однак мали перед ним ті чи інші заслуги, враховувала потребу нагороджень у рамках військового співробітництва. Якщо порівняти систему відомчих відзнак Міноборони України з аналогічними нагородами низки країн Європи, можна було побачити багато спільних рис. Не варто забувати, що тогочасна нормативна база не дозволяла встановлювати відомчі відзнаки за бойові подвиги — вони могли бути лише за значні трудові досягнення у відповідній галузі чи сфері діяльності. Відзначення бойових заслуг вважалося прерогативою Президента. Тільки от мало хто передбачав тоді події 2014 року. Систему відомчих відзнак Міноборони доповнила система почесних нагрудних знаків начальника Генштабу — Головнокомандувача ЗС України. Почесні нагрудні знаки значною мірою були альтернативою відзнакам Міноборони. Тим не менш, як показали подальші події, такий підхід себе виправдав.

«Прозорі натяки» адміністрації Президента України «знайшли відгук» у МВС (наказом від 21 березня 2012 року кількість відзнак МВС скорочено до 14), але військові до Банкової не дослухалися... Як результат — 30 травня 2012 року указом Президента № 365 чинну систему відомчих заохочувальних відзнак України було повністю переформатовано!

Що ж не влаштовувало автора проекту указу — керівника новоствореного Управління державної геральдики і церемоніалу Сергія Беляєва?

Пряма мова Сергія Беляєва (14 грудня 2021 року): «Кажуть, що існуючі українські відомчі відзнаки за якістю — кращі за багато державних нагород. Так, це правда, вітчизняні геральдисти та виробники відзнак справді талановиті, але чи є стільки здобутків?! В Україні міністерства та відомства станом на 2010 рік встановили понад 400 видів нагрудних знаків та медалей. Існувала практика міжвідомчого «обміну» такими відзнаками та вручення їх до днів народження як подарунків, відзначення друзів, «спонсорів» та інших осіб, які не працюють у сфері діяльності. Деякі відомства вручали прикрашені камінням нагрудні зірки діаметром до 80 мм! Наших співгромадян відзначали десятьма, а то й тридцятьма солідними на вигляд нагородами просто «за посадою», не тільки без війни, а й без будь-якого ризику для життя. Відзнаки іноді надавали як компенсацію невисокої заробітної плати. Але нагорода — це не компенсація.

Аргументом для отримання нагороди є героїчний вчинок, визначні заслуги особи у певній галузі або висока професійна майстерність.
Масове встановлення відзнак та нагородження «ні за що» знецінювали систему державних нагород. Зловживання, пов’язані з використанням відзнак, негативно впливали на ставлення суспільства до нагород взагалі!

Завдяки проведенню реформи у 2012—2013 роках вдалося скоротити 200 видів нагород та заощадити понад 12 мільйонів гривень бюджетних коштів, але, на жаль, системне реформування не доведено до кінця. Доречно було б використовувати у нагородній та геральдичній справі також QR-коди та інші сучасні технології».

Що ж нового було запропоновано в указі дев’ять з половиною років тому?

1. Обмежили кількість відзнак, встановивши лише 3 їхні різновиди — нагрудні знаки, медалі та грамоти:

— нагрудні знаки — лише для «еліти нації» — чиновників і силовиків;
— медалі — лише для силовиків (військових, міліціонерів, співробітників СБУ та інших «людей у погонах») і лише за вислугу років;
— грамоти — для усіх.

2. Обмежили максимальну кількість відзнак в «іконостасі» кожного міністерства:

— нагрудних знаків не більш як 3;
— медалей лише 4 — «10 років сумлінної служби», «15 років сумлінної служби», «20 років сумлінної служби» і «Ветерану служби»;
— ступені відзнак заборонялися.

3. Розміри і вигляд відзнак стандартизували:

— медалі — круглі, діаметром 32 мм;
— колодки до медалей — прямокутні, розміром 28х42 мм;
— планки нагрудних знаків та медалей — 28х12 мм;
— нагрудні знаки — будь-якої форми, але розмір — не більш як 45х45 мм;
— медалі і нагрудні знаки — лише з недорогоцінних металів.

4. Дозволялося носити лише 1 медаль (на лівому боці грудей) та не більш як 3 нагрудні знаки (на правому), кількість планок не обмежили.

Недоліки стали зрозумілими менш як за три місяці — шість змін до указу Президента України не виправили ситуації, а лише призвели до повного дисбалансу системи та юридичних непорозумінь.

«Перше місце» з яких, на жаль, знову посіло Міністерство оборони, проштовхнувши у травні 2014-го та липні 2015 року декілька змін до указу.

Якщо перекласти на «людську мову» юридичний текст цих змін, то МОУ отримало право: а) нагороджувати усіма відомчими відзнаками (крім медалей «10 років сумлінної служби, «Ветерану служби»???) будь-яких сторонніх осіб, що можна вважати певним досягненням; б) збільшити кількість нагрудних знаків; в) виготовляти собі медалі будь-якого розміру та форми, на будь-якій колодці.

На жаль, як бачимо, усі нововведення торкнулися лише обмеження кількості та зовнішнього вигляду атрибутів відзнак.

Як же скористалися військові додатковими можливостями з удосконалення нагородної системи?

До 16 почесних нагрудних знаків НГШ-ГК ЗСУ (нині — Головнокомандувача ЗСУ) 29 березня 2015 року додали нагрудний знак «Учасник АТО», який дублював існуючий УБД, але без жодних пільг.

Отримавши право на збільшення кількості нагрудних знаків, 9 грудня 2015 року заснували 4 незаконні медалі, які не були затверджені комісією державних нагород та геральдики («За сприяння Збройним Силам України», «За зміцнення обороноздатності», «За міжнародне співробітництво», «Захиснику України». До речі, остання — чергова масова відзнака, з «незрозумілим» дизайном, яка, слава Богу, так і не була виготовлена).

І найцікавіше — 13 липня 2019 року, в останній(!) день своїх повноважень, міністр оборони Степан Полторак поспіхом заснував ще одну незаконну медаль — «За поранення», яка зруйнувала існуючу струнку систему українських медальних колодок — у положенні про медаль також зазначено нестандартний розмір планки (15х35 мм замість єдиного розміру планок 12х28 мм, затвердженого для усіх відомчих відзнак України)!

Нині, за офіційною інформацією сайту Міністерства оборони України, чинними є 12 відомчих заохочувальних відзнак Міністерства оборони та 17 почесних нагрудних знаків Головнокомандувача Збройних Сил України.

Проте з 29 відзнак, встановлених для військовослужбовців, немає жодної бойової, жодної за героїчний вчинок чи подвиг з ризиком для життя. За сім років війни не з’явилося також жодної відзнаки з номером на зворотному боці (нагорода без номера — значок!). У відповідних положеннях про відзнаки немає жодного згадування про це.

Невже оборонне відомство не бачить усіх цих очевидних недоліків і не прагне реформувати безглузду систему?

Судячи з усього — ні, усі спроби реформування стосуються лише зовнішнього вигляду військових відзнак!

Жодного слова про найголовніше — про урочисте, справедливе відзначення лише гідних особистостей та надихання громадян держави на героїзм, видатні досягнення та сумлінну працю на прикладі нагороджених — сказано ще не було!

Олександр СОПОВ, автор 11 державних нагород та 276 відомчих відзнак України.