Хіба що в обласній та місцевих радах з’явилися представники двох нових політсил — «Слуги народу» та «ОПЗЖ». А загалом позиції і наміри партій, незалежно від їх забарвлення, схожі. Кожна у своїй діяльності виборює передусім преференції для своїх депутатів і тягне бюджетну «ковдру» на себе. Утім, сьогоднішні політичні сили називати політичними партіями доводиться з натяжкою, адже це, швидше, клуби за спільними бізнесовими та іншими інтересами, що об’єднують різних людей.

Що показали довибори

Обласні осередки політичних партій та об’єднань демонструють свою спроможність й активність переважно під час виборів глави держави, парламентаріїв, депутатів та голів місцевих органів влади.

Цю вже не тенденцію, а закономірність, ще раз продемонструвала виборча кампанія у 197-му окрузі (Канів, Золотоноша, частина Черкаського району), яка відбулась у вересні-жовтні 2021 року.

Проміжним виборам передувало призначення головою Черкаської ОДА народного депутата України, земляка черкащан, відомого телеведучого і шоумена 29-річного Олександра Скічка.

Парад політичних партій на окрузі розпочався задовго до офіційного старту виборчих перегонів. До того ж участь у ньому взяли не лише відомі бренди українського політикуму, а й невідомі черкащанам партії місцевого розливу з різних регіонів країни. Для чого ці політсили й невідомі черкащанам люди витрачали час і кошти на абсолютно безперспективну для них справу, пояснили в ГО «Опора». Виявляється, якщо партія впродовж певного часу не бере участі у виборах, Міністерство юстиції знімає її з реєстрації. Ось і їдуть представники політсили районного масштабу за тридев’ять земель від своєї постійної дислокації засвідчити на виборах, що вони ще існують, що вони в процесі... Тож ця норма чинного законодавства призводить до гори спаму на виборах, перенавантажує виборчі комісії і заплутує виборців.

Та повернімося до перипетій на 197-му окрузі. Вибори виграв чинний міський голова Золотоноші Віталій Войцехівський, представник партії «Слуга народу».

За мандат народного депутата боролися відомі політичні фігури — Роман Сущенко з «Європейської солідарності», Андрій Іллєнко зі «Свободи», Владислав Голуб, народний депутат України, котрий уже представляв у парламенті цей округ, та інші впізнавані політики.

Утім, ще до початку перегонів Віталій Войцехівський переконливо заявляв, що перемога вже є, «її лиш потрібно захистити».

Далекоглядні політики не прогадали

Перед виборами до Черкаської обласної ради, як і варто було очікувати, більшість кандидатів у депутати швидко зорієнтувалися, куди віють політичні вітри, та знайшли собі місця у списках провладної на державному рівні партії «Слуга народу», місцевої, створеної черкаським великим бізнесом, партії «Черкащани» та багатообіцяючої партії «За майбутнє».

І далекоглядні тутешні політики не прогадали. Пропрезидентська партія зібрала на виборах 12 мандатів, на один менше вибороли представники «За майбутнє», а «Черкащани», з 18 мандатами, випередили всіх. Ці фракції й стали найбільшими в обласній раді, а найменшою — група «ОПЗЖ».

Порівняно з попереднім скликанням обласної ради поріділи ряди партії Петра Порошенка. У 2015 році «Солідарність» представляли 18 депутатів, а нині «ЄС» налічує в раді лише дев’ятеро бійців. Неважко здогадатись, що після завершення президентської каденції чимало прихильників Петра Порошенка перейшли до інших політичних сил.

Втратила позиції й колись популярна на Черкащині «Батьківщина». Якщо шість років в обласній раді вона мала тринадцятьох представників, то тепер — лише сімох. Однією з причин спаду електоральних симпатій може бути й несподівана «зрада» багаторічного соратника Юлії Тимошенко чинного міського голови Черкас Анатолія Бондаренка, котрий очолював обласну організацію «Батьківщини». Позаминулого року сенсаційно, без будь-яких пояснень, А. Бондаренко склав із себе повноваження лідера черкаських «батьківщинівців», вийшов із лав біло-червоних та перейшов до партії «За майбутнє».

Причину такого різкого розвороту міського голови довго обговорювали в місцевому політикумі та ЗМІ й не могли дати цьому зрозумілого пояснення.

«Свобода» вилетіла, «Голос» прилетів, та нічого не змінилося

Щодо політичного спектру в Черкаській міській раді, то його забарвлення дещо змінилося. Пішла в небуття місцева партія «Вільні демократи», яку надихав один з її творців, колишній креативний міський голова Сергій Одарич. Не втрималося на політичному олімпі Черкас і ВО «Свобода». Як, утім, і на обласному. Адже у 2015 році свободівці мали п’ять мандатів в обласній раді і сім у міській.

Це дало змогу націоналістам навіть посісти керівні крісла — заступника міського голови та секретаря міської ради, а також очолити кілька профільних департаментів.

Утім, старання свободівців в управлінні містом черкасці не оцінили. Можливо, через те, за-значає політолог, професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Віталій Масненко, що молодим керівникам бракувало не лише професіонального, а й життєвого досвіду. До того ж на політичному полі Черкащини з’явилися нові патріотичні сили — «Національний корпус» Андрія Білецького, куди ввійшли ветерани полку «Азов» та інші учасники російсько-української війни, а також молодіжна й задириста партія «Демократична сокира».

— Електоральне поле для партій національно-патріотичного спрямування не надто широке, — коментує Віталій Масненко. — Тому молоді політичні об’єднання, витіснивши «Свободу» з арени виборчих симпатій, самі не спромоглися зайняти її місце. Лише кілька мандатів вдалося вибороти «Національному корпусу» на виборах депутатів у територіальних громадах, але це мізер.

Головною спрямовуючою силою в Черкаській міській раді, як, до речі, і в Уманській, стали представники партій «Слуга народу» та «За майбутнє». Партіям «ЄС», «Батьківщина» та «ОПЗЖ» вдалося завести до керівного органу місцевого самоврядування лише по кілька депутатів. Цікаво, що Черкаський та Уманський міські депутатські корпуси відрізняються між собою тільки тим, що виборці обласного центру обрали шістьох депутатів від партії «Голос», а в Умані делегували до міськради трьох представників партії «Сила і честь».

Після вильоту з політичної орбіти «Свободи» патріотично налаштовані черкащани сподівалися, що її місце займе партія «Голос», яка на місцевому рівні позиціонувала себе як опозиційна проукраїнська сила. Утім, сподівання ці не виправдалися.

Лакмусовим папірцем не лише для «Голосу», а й для депутатів інших політсил, котрі клятвено обіцяли виборцям обстоювати їх інтереси, стало голосування на сесії міськради питання про забудову історичного центру Черкас.

Попри протести свідомої громадськості, застереження істориків, археологів, краєзнавців щодо недопустимості вести багатоповерхову забудову берегових схилів Дніпра, бо це порушить природний та історичний ландшафт середмістя, знищить головний оглядовий майданчик міста, більшість депутатів на догоду забудовнику-монополісту, дали своє «добро» на спотворення унікальної Дзеленьгори — історичного серця Черкас.

Чи надто здивувалися черкащани дружному і наполегливому лобіюванню більшості депутатів міської ради на чолі з Анатолієм Бондаренком бізнесових інтересів забудовника? Гадаю, що ні. Бо, як написав відомий черкаський журналіст, редактор інформаційно-аналітичного інтернет-видання «Провінція» Віктор Борисов, персональний золотий ключик від бюджетної годівнички отримав не один і не два обранця міської територіальної громади. А коли до депутатської порції додається ще й ласий шматок пирога з царського плеча бізнесмена — як тут відмовитися?

Адже відомо, що апетит приходить під час щедрого обіду...

Черкаська область.