Київ, Державне підприємство «Антонов». 28 грудня 2021 року. Викатка військово-транспортного літака Ан-178-100Р № 001. Це перший із чотирьох «Анів», збудованих на замовлення Міністерства оборони. У грудні минулого року ще два літаки замовила Держслужба з надзвичайних ситуацій.

Фото надано прес-службою Мінстратегпрому.

Різні суб’єкти економічного процесу оцінки 2021 року виставили неоднакові, якщо не сказати — прямо протилежні. Багато політологів, у міністерствах і Нацбанку поставили четвірки і п’ятірки. У ділових колах — трійки та двійки.

Ґрунтовно підійшли до «економічного ЗНО»-2021 в Мінекономіки. Його прес-служба заявила: країна «завершила рік з рекордним ВВП у майже 200 мільярдів доларів, понад п’ять мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій (ПІІ), зростанням експорту» та назвала щасливу сімку «ключових досягнень» відомства.


Кременчук, ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод». Тут починають реалізацію програми оновлення вагонного парку «Укрзалізниці». Загалом на вітчизняних заводах збудують 31 тисячу нових вагонів. Це стало можливо після того, як Верховна Рада ухвалила закон про локалізацію в машинобудуванні.

Фото надано прес-службою Федерації роботодавців України.

Експортували... «Криворіжсталь»!

На перше місце в міністерстві поставили «підтримку бізнесу»: підприємці за програмою «Доступні кредити 5—7—9%» отримали 65 мільярдів гривень, а за «карантинними програмами» — ще 6,5 мільярда.

На друге — зайнятість. За рік створено 400 тисяч нових робочих місць, а «за сприяння Держслужби зайнятості» роботу знайшли ще понад півмільйона громадян.

По-третє, «створено сприятливі умови для залучення значних інвестицій в економіку».

По-четверте, встановлено експортний рекорд — 68,2 мільярда доларів. В експорті з’явилося 28 нових позицій, які дали додаткові 28 мільйонів доларів. Міністерство пишається тим, що наші експортери «розпочали поставки до п’яти нових країн — Малаві, Сінт-Мартен, Лесото, Ангільї, Джерсі».

По-п’яте, міністерство активно захищає національного виробника. За рік «застосовано 34 заходи щодо імпорту на 18,7 мільярда гривень», а нині відомство проводить 12 розслідувань вартістю приблизно 7,4 мільярда гривень. Успішно йде реформа корпоративного управління. Ефективний менеджмент впроваджується на 15 найбільших держкомпаніях.

Нарешті, ще одну п’ятірку міністерство ставить собі й Кабміну за «продовження стратегічного курсу на приватизацію»: впродовж року відбулось 345 аукціонів, завдяки чому до бюджету надійшло 5,1 мільярда гривень.

Ще кілька відмінних оцінок у табель успіхів поставив міністр енергетики Герман Галущенко. За його словами, підготовлено і впродовж 2022-го буде реалізовано пілотні проекти з трансформації вугільних регіонів у Червоно-
граді (Львівщина) та Мирнограді (Донеччина). На ринку газу «відбувається розвиток біржової торгівлі, ведеться робота щодо спрощення процедури зміни постачальника газу».

За рік напрацьовано Стратегію енергетичної безпеки, Енергетичну стратегію до 2050 року та Водневу стратегію України. Але найбільших успіхів, вважає міністр, досягнуто в атомній енергетиці, особливо, коли у грудні вона продемонструвала, що здатна працювати «на історичному максимумі»: «У дні найбільшого похолодання атомні станції виробляли понад 300 мільйонів кВт-год. на добу. А Запорізька АЕС — найбільша в Європі — вперше запрацювала всіма шістьма блоками й вийшла на свою максимальну потужність — рекордних 6190 МВт».

Черговим рекордом похвалився Фонд держмайна. За рік «оренда держмайна принесла до скарбниці 1,62 мільярда гривень», а це — найбільше за всю історію, повідомляє прес-служба ФДМУ. А Національний банк повідомив про «небачене» зростання золотовалютних резервів — до 31 мільярда доларів.

Мінагрополітики доповідає: за даними Держмитслужби, за 11 місяців 2021 року наші зернотрейдери експортували агропродовольчої продукції на 24,4 мільярда доларів. Це сума, за яку в 2005-му продали «Криворіжсталь»!

Нинішній обсяг експорту — найбільший за останніх 30 років! До того ж трейдери оновлюють «рекорди» четвертий рік поспіль (у 2020-му експортували на 22,2 мільярда доларів).

Додав настрою відомий економіст, голова ради Нацбанку Богдан Данилишин. На його думку, однозначні позитиви минулого року — це «відновлення співпраці з міжнародними партнерами» (МВФ), «продовження кредитної підтримки» бізнесу, який, за словами пана Данилишина, отримав тільки «доступних кредитів» на суму «приблизно 80 мільярдів гривень», це також «ефективна робота податкових органів» і скасування мораторію на продаж землі.

На погляд голови ради НБУ, в майбутнє можна дивитися з оптимізмом, бо маємо два основні здобутки: 1) «економіка України відновлюється»; 2) «збережено фінансову стабільність», а банківська система «залишається достатньо капіталізованою, ліквідною та прибутковою».

Є чимало й іншого позитиву. Одне слово, все йде настільки добре, що прес-служба Мінекономіки підбила підсумки року словами, які, складається враження, запозичила зі звіту XXV з’їзду КПРС: «Економіка активно відновлюється, підвищується добробут українських громадян».

Знову двійка?

А бізнес на гарні оцінки поскупився. У Федерації роботодавців України (ФРУ) побачили тільки одну «перемогу»: справжнім подарунком «під ялинку» для промисловості тут назвали ухвалення Верховною Радою Закону «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості» (так званий закон про локалізацію в машинобудуванні).

В УСПП поставили на дві «п’ятірки» більше — ще за «посилення діалогу між урядом, роботодавцями та профспілками» та те, що вдалося втримати макроекономічну стабільність (щоправда, виключно завдяки рекордному врожаю та збільшенню експорту зерна). На підсумковому засіданні правління УСПП більше говорили про «двійки» та «трійки».

Глобальними проблемами підприємці вважають COVID-19, аномальне зростання цін на енергоресурси, спроби посилити фіскальний тиск на малих підприємців, відсутність комплексних програм державної антикризової підтримки та гострий фінансовий «голод», який переживає багато галузей реального сектору економіки.

Найбільше турбує стан промисловості, говорили на засіданні. Справді, ситуація в реальному секторі далека від райдужної. Переважно зростають обсяги виробництва в галузях, орієнтованих на експорт сировини чи продуктів першого переділу (напівфабрикатів).

Це, по-перше, рослинницька галузь сільського господарства, питома вага продукції якої в загальному обсязі експорту вже перевищила надходження від експорту металу і становить 26,6 відсотка. А в колись промисловому Києві частка агросировини в експорті підприємств міста давно перевищує... 70 відсотків!

По-друге, видобувна промисловість, де за 11 місяців 2021-го видобуток корисних копалин та розробка кар’єрів зросли на 22,5 відсотка, зокрема, видобуток металевих руд — на 3,2, а кам’яного та бурого вугілля — на три відсотки. (Зате обсяги видобутку нафти й газу впали на 2,6 відсотка).

По-третє, це металургія, де Індекс промислової продукції становить 105,5 відсотка, зокрема, обсяги виробництва труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі зросли на 13,8 відсотка, чавуну, сталі та феросплавів — на 6,3, готових металевих виробів — на 2,6, іншої продукції первинного оброблення сталі — на 8,8 відсотка (але виробництво дорогоцінних та інших кольорових металів упало майже на п’ять відсотків.

В інших галузях реального сектору — по-різному. Так, істотно зросли машинобудування (на вісім відсотків), текстильне виробництво й деревообробка. Але важмаш, як і металургія за «карантинний» 2020-й упали більш як на десять відсотків і ще не відіграли «ковідне» падіння... У хімічній промисловості — повна стагнація. Успіхи текстильників (+15 відсотків за 11 місяців) нівелює стан справ на швейних фабриках, де падіння становить 12 відсотків.

Загалом, повідомляє Держстат, за 11 місяців 2021 року Індекс промислової продукції становить 101,3 відсотка.

— Таке зростання не компенсує падіння попереднього року на 5,2 відсотка, — каже президент УСПП Анатолій Кінах. — Наша економіка за темпами відновлення дуже повільна та щонайменше вдвічі відстає від решти країн Європи. Зокрема, зростання ВВП за підсумками року буде на позначці 2,7 відсотка, тоді як інші економіки перехідного типу, за даними МВФ і Світового банку, в середньому зросли на 5,7 відсотка!

Чому зростають ціни?

Але чи не найбільше турбують ціни на природний газ для промисловості, які минулого року сягнули рекордних, ще не бачених «висот». Це подвійний удар по наших виробниках.

По-перше, кажуть в УСПП, у реальному секторі це «призвело до надвисокої споживчої інфляції», що досягла позначки в 52 відсотки. Простіше кажучи, все, що потрібно для виробництва товарів, в середньому подорожчало більш ніж удвічі! У Спілці кажуть: уже через місяць-другий «це по-значиться на кишенях споживачів».

Власне, «позначалося» весь 2021-й, бо ж газ дорожчав впродовж усього року, не впавши в ціні навіть улітку, коли завжди йде сезонне зниження цін. Відтак, за даними Держстату, ціни на продукти харчування за 11 місяців минулого року зросли на 11,4 відсотка, а «рекорди» встановили цукор і олія, що додали в ціні на 31,4 та 40,7 відсотка.

В Інституті аграрної економіки НАНУ кажуть, що найдужче подорожчали м’ясні продукти (+10 — 26 відсотків), яйця (+37), цибуля (+39), ковбаси (+43). На м’ясній «лінійці» найдешевшим залишається куряче м’ясо, але не філе, що коштує стільки ж, скільки й гарний шмат свинини. Українські молочні продукти стали дорожчі за імпортовані із країн Східної Європи! А новорічне «олів’є» грудня 2021-го виявилося на 24,6 відсотка дорожче, ніж цей новорічний салат у грудні 2020-го.

Об’єктивно кажучи, зростання цін, передусім на харчі, — світова тенденція. У деяких країнах ЄС вони зросли навіть більше, ніж у нас. Але це не виправдовує уряд, вважають експерти. Так, ще навесні 2021-го вчені Інституту аграрної економіки рекомендували Кабміну терміново сформувати «внутрішній резерв стратегічно важливих продуктів харчування» та повернутися до практики державного регулювання цін на них.

Але уряд вдався до регуляторних заходів тільки коли запахло смаженим. Лише наприкінці грудня встановив, що торговельна націнка на хліб не може перевищувати 10 відсотків від оптової ціни, а 12 січня нинішнього року в такий само спосіб обмежив ціни на низку інших соціальних продуктів.

Відомий економіст Андрій Новак вважає: ці заходи — що пугою по воді: «У нас — інфляція пропозиції, тобто спричинена збільшенням витрат виробників, які змушені піднімати ціни. Оскільки це є наслідком просто катастрофічного стрибка цін на газ та інші види енергії, Кабмін мав би боротися не з наслідками зростання цін, а з причиною».

Справді, багато експертів звертають увагу на те, що в низці країн ЄС постійно практикують регулювання цін. Нещодавно, в розпал газової кризи, його ввели в Угорщині, а в Польщі застосували інший ринковий інструмент — на довгу низку соціальних товарів
встановили нульову ставку ПДВ... І наш Кабмін має достатньо ринкових інструментів, які б зупиняли ціни.

Та, судячи з усього, кінцю «ери глобального подорожчання» в тунелі не видно.

Закрили заводські прохідні...

По-друге, страшні ціни на «блакитне паливо» закривають заводські прохідні. Оскільки в Кабміні й НАК «Нафтогаз» за тим, як дорожчає газ, увесь рік спостерігали з воістину олімпійським спокоєм, не дивно, що восени апеляції промисловців до уряду звучали, як сигнали SOS у дев’ятибальний шторм.

...Вересень. Асоціація «Укрлегпром» просить уряд і низку ОДА надати газ за пільговими цінами для стратегічних підприємств галузі... Один за одним зупиняються заводи, що виробляють будівельне вапно. Підприємці звертаються до Мінекономіки з проханням ввести санкції щодо імпорту білоруського та російського будвапна, яке ввозиться за демпінговими цінами. В Мінекономіки не реагують.

Жовтень. Асоціація «Укрцукор» за підтримки УСПП, ФРУ та Ради підприємців просить уряд передбачити в бюджеті дотації цукровикам обсягом 150 гривень за тонну.

Листопад. Союз хіміків, УСПП, ФРУ та кілька аграрних спілок просять надати товарний кредит у вигляді газу нашим азотним комбінатам — виробникам мінеральних добрив, бо інакше зірвуться плани з їх виробництва під посівну-2022.

Грудень. Президент Асоціації «Теплиці України» Євген Чернишенко повідомляє: надто дорогий газ зупинив майже всі тепличні господарства. Асоціація «Укркондпром» оголошує про зупинку ліній на кондитерських фабриках.

Президент асоціації Олександр Балдинюк пояснює: «За вартості газу 73 тисячі гривень за куб виробництво кондитерських виробів стає справою сумнівною, адже вартість продукції буде така, що її ніхто не купуватиме.

Лідер молочної галузі країни Група компаній «Молочний альянс» заявляє, що зростання цін на енергоносії робить виробництво молочних продуктів збитковим.

— Ситуація парадоксальна: що більше випускаємо продукції, то більші отримуємо збитки, — каже голова наглядової ради АТ «Молочний альянс» Сергій Вовченко. — Ми попередили наших партнерів: не можемо далі працювати, маючи лише збитки... Нічого схожого ми не переживали навіть у 2014 році!

Асоціація «Укрхлібпром», яка об’єднує майже 90 підприємств, просить в уряду «блакитне паливо» за пільговими цінами: з вересня частина хлібозаводів працює «в нуль» або ж зазнає збитків. Або продавайте нам газ за пільговими цінами (обсягом 10—12 мільйонів кубів на місяць), або надайте фінансову допомогу, кажуть пекарі.

1 січня повністю припиняє роботу Дніпровський металургійний завод (колись — імені Петровського). А впродовж першого місяця цього року, як повідомили в Асоціації «Скло України», — одразу три заводи скляної промисловості...

Скільки підприємств закрили прохідні чи скоротили обсяги продукції, поки що сказати важко. У ФРУ ситуацію оцінюють як надзвичайну, а президент Федерації Дмитро Олійник у зв’язку з цінами на газ ще в жовтні писав у своєму блозі: «Україна стоїть на порозі кризи, якої не знала за всю новітню історію».

У Кабміні намагаються вплинути на ситуацію. Ще з листопада урядовці вели переговори з вітчизняними компаніями, які видобувають українське «блакитне паливо», щоб ті 20 відсотків продукції постачали на товарну енергетичну біржу, де б газ за «пільговими цінами» купували виробники, що продукують «товари, які мають істотну соціальну значимість» (їх перелік спішно затвердили в Мінагрополітики).

Але, повідомляють ділові ЗМІ, «блакитного» на біржу надходить — з наперсток. Судячи з усього, приватні фірми ініціативу Кабміну успішно... саботують. Отож, на відміну від міністра енергетики, багато експертів критикують «Нафтогаз», Міненерго та уряд за ціни на газ, виставляючи їм величезну «одиницю»!

«Перемоги» та «зради»

Чому оцінки настільки полярні? Оглядачі пояснюють: це тому, що різні групи експертів, аналізуючи одні й ті само економічні процеси, користуються не одними й тими само критеріями.

У ЗМІ одну групу експертів називають ринковими «романтиками», іншу — ринковими «прагматиками», інколи — «популістами» (термін, що немає нічого спільного з поняттям «демагогія»).

Якщо уважно придивитися до реєстру «перемог», неважко помітити: крім п’ятірок боротьбі з безробіттям і атомній енергетиці, всі інші відмінні оцінки «романтики» виставили за макрофінансові показники.

А коли переглянути чималий перелік «зрад», побачимо: «прагматики» внесли до нього фактори, що заважають сталому зростанню промисловості. Інакше кажучи, критерій тут — мікроекономічний рівень, фінансово-економічні можливості розвитку окремих підприємств і галузей.

Не дивно, що дискусії точаться по всьому спектру соціально-економічних проблем, де одні вказують на макрофінансові досягнення й очікування, інші — на мікроекономічні проблеми.

Так, однією з реперних точок в економіці 2021-го стало «відкриття ринку землі». Перша група вважає цю подію «епохальною» і доводить: продаж землі значно підвищить ВВП і стане підставою для приходу в агросектор «величезних інвестицій». Експерт Гліб Вишлінський (Центр економічної стратегії) пише, що «треба ширше відкривати ринок землі», бо тільки за цієї умови земля стане «привабливою для інвесторів, зокрема для великого сільськогосподарського виробництва».

Друга група доводить: головне — соціально-економічний розвиток села. Посилаючись на світовий досвід, кажуть, що збереження робочих місць на селі, розвиток його соціальної інфраструктури і стале економічне зростання може забезпечити виключно фермерська модель земельної реформи. Як приклад називають напрочуд ефективні фермерські моделі Франції та Польщі.

А ще — приклад Грузії, де земельну реформу, за яку так вболіває пан Вишлінський... скасували. Це зменшило інвестиції в агросектор, зате принесло соціальний мир на село, де до цього палали масові протести, дає гідний заробіток грузинським фермерам, а не зарубіжним «інвесторам».

Як бачимо, з одного боку, — ВВП зараз і гіпотетичні інвестиції в майбутньому, тобто макрофінансові показники. З другого — можливості для розвитку села, наголос на розв’язанні мікроекономічних проблем.

Те саме — з тенденцією до збільшення трудової міграції. «Популісти» з тривогою резюмують: лише за минулий рік виїхали на заробітки 600 тисяч українців, й оцінюють міграцію однозначно негативно, закликаючи Кабмін вжити всіх можливих заходів для створення робочих місць. Адже головне багатство країни — це люди. Що більше людей діють в економічному просторі держави, то багатша країна.

А «романтики» оцінюють трудову міграцію... позитивно! Аргументи «за» — або теоретичні (міграція — це вияв «економічної свободи», «перемога демократії», вдала «боротьба з олігархами, які тепер змушені піднімати зарплати тим, хто залишився»), або, частіше, суто макрофінансові. У цьому випадку називають астрономічні суми «інвестицій», які новітні «гастарбайтери» перераховують родичам в Україну.

Але справжній полемічний фронтир — це проблеми промисловості.

Чого прагнуть «прагматики»

Учені Інституту економіки та прогнозування НАНУ в багатьох наукових статтях доводять: залишаючись у полоні «сировинної моделі» економіки, що нині ви-
значає економічне обличчя країни, ми просто прирікаємо себе на те, що наш ВВП зростатиме не більш як на 3—4 відсотки рік до року. Тоді як для того, щоб порівняно швидко вийти на гідний рівень життя, треба мати мінімум 6—7 відсотків.

Без розвитку промисловості цього не досягти! Отож «прагматики» — горою за розвиток пріоритетних галузей реального сектору економіки. Це передусім високотехнологічні сектори, які можуть виробляти продукцію з високою доданою вартістю: ракетно-космічна й авіабудівна галузі, заводи «Укроборонпрому», машинобудування, хімічна промисловість.

Але не тільки ці галузі. «Прагматики» давно твердять: для того, щоб забезпечити сталий економічний розвиток, насамперед треба надати регуляторну підтримку галузям, які випускають товари широкого попиту (ТШВ), і підприємствам АПК.

— Якщо уряд хоче «підняти економіку», то має передусім підтримати виробників ТШВ і підприємства АПК, — в розмові з автором цих рядків каже відомий економіст, доктор наук Ярослав Жаліло й пояснює: «Це — галузі з нетривалим обігом капіталу й зорієнтовані на споживчий ринок, отже — найперспективніші!».

Отож якщо «романтики», орієнтуючись виключно на макрофінансові показники, експортні рекорди з вивезення агропродукції вважають грандіозними, «небаченими успіхами», то «популісти» ці рекорди лише критикують.

Перше, що кажуть: «Вивезли вже стільки зерна, що борошно доводиться купувати в Туреччині». По-друге, звертають увагу на суто сировинну структуру агроекспорту. Так, зерна пшениці за 11 місяців минулого року вивезли 15,4 мільйона тонн, а борошна — лише 57,8 тисячі тонн, що, до речі, майже на 17 тисяч тонн менше, ніж у 2020 році.

Відтак «прагматики» пропонують стимулювати переробку агропродукції, щоб, з одного боку, забезпечити продовольчу безпеку держави й мати порівняно невисокі ціни на харчі, з другого — експортувати не сировину, а продовольчі товари, які мають набагато вищу додану вартість, ніж зерно та інша неперероблена продукція.

Не дивно, що «прагматики» мають і зовсім інший перелік «перемог». Це — викатка 28 грудня на ДП «Антонов» першого з чотирьох «Анів», замовлених Міністерством оборони. Запуск супутника «Січ», здійснено вже в січні цього року. «Популісти» особливо підкреслюють кумулятивний ефект цих здобутків — тільки «Антонов» дав роботу майже 200 підприємствам-суміжникам.

Це також постанова Кабміну № 1070 від 11 жовтня 2021 року, завдяки якій аграрії, що працюють на меліорованих землях, матимуть дотації на закупівлю вітчизняної техніки для зрошування. Закони про запобігання рейдерству, підвищення ефективності роботи Експортно-імпортного агентства, про індустріальні парки.

Це, нарешті, багатостраждальний закон про локалізацію та озвучений Мінінфраструктури проект програми оновлення парку вантажних вагонів «Укрзалізниці», згідно з якою на вітчизняних вагонобудівних заводах у найближчі сім років мають збудувати понад 31 тисячу нових вагонів. Програму загалом позитивно оцінив такий авторитетний промисловець, як голова наглядової ради ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (Кременчук) Володимир Приходько.

«Геть... вищу освіту!»

«Романтиків», на жаль, відзначає якась повна байдужість до проблем промисловості, а інколи навіть... ворожість.

Щойно запустили супутник «Січ-2-30», як в одному діловому ЗМІ написали: і технологічно він застарілий, і занадто важкий (210 кілограмів із корисним навантаженням), і те не так, і це ніяк, одне слово — гроші на вітер.

Викотили Ан-178-100Р — і знову «романтики» не приховують... розчарування. Відомий експерт Б.К. у приватній розмові сказав, що ці держзамовлення — даремно витрачені кошти! Грошей, мовляв, треба багато, тим часом «Антонов», «Південмаш» і КБ «Південне», запорізькі «Мотор Січ» і КБ «Прогрес», Харківський та інші авіазаводи — це... «не стратегічні підприємства» (хоча на сайті «Укроборонпрому» пишуть — стратегічні).

Загалом деякі експертні поради «романтиків» нагадують якийсь економічний... сюрреалізм. Так, один політолог радів зупинці нашого автопрому, «авторитетно» пояснюючи: автозаводи вже не потрібні, бо якщо хтось хоче новенький «Мерседес» чи, скажімо, Київраді потрібні нові тролейбуси, то й авто, й транспортні засоби можна... «надрукувати в гаражі КМДА на 3D-принтері».

Інший, виступаючи на ток-шоу, посилаючись на «знайомого японця», запевняв телеглядачів: «В Японії промисловості вже немає», отож і нам треба переходити на «постіндустріальну модель економіки»... Але варто зазирнути у «Вікіпедію», як дізнаємося: японська економіка — третя у світі саме «за обсягами промислового виробництва»!.. То до чого ці вигадки? Та й що воно таке, ота «постіндустріальна», політолог пояснити не зміг.

А ось зовсім свіжий приклад, повз який просто неможливо пройти. Експерт одного із столичних «центрів», що дає «ринкові» поради, міркуючи над тим, як нам «збільшити кількість і якість робочої сили», сміливо пропонує: треба «скоротити держзамовлення вищої освіти»: «Молодь має працювати і збагачуватися, створюючи додаткову вартість. Натомість 80 відсотків випускників вишів даремно витрачають час на низькоякісне навчання в університетах, втрачаючи чотири—шість років активного життя...».

І цю відверту дурницю преспокійно друкує авторитетне ділове ЗМІ... Що тут сказати? Повна відсутність зв’язку з реальністю, жах і сюрреалізм!

Та й закон про локалізацію. Щойно його проект № 3739 оприлюднили, як півбатальйону «експертів» і політологів почали доводити: приймати його не можна в жодному разі! Голоси «проти» лунали навіть у Кабміні. Аби довести, що завдяки закону наше машинобудування піде вгору, а країна отримає багато соціально-економічних бонусів, знадобився понад рік!..

Крига скресла тільки в червні 2021-го під час робочої поїздки тодішнього Голови Верховної Ради Дмитра Разумкова на Львівщину. На заводі «Електронмаш» («доньці» ПрАТ «Концерн-Електрон») главі парламенту та народним депутатам, які його супроводжували, передали петицію на підтримку проекту закону, під якою підписалися більш як 150 тисяч працівників понад чотирьох тисяч заводів!

Що ж виходить? За розрахунками фахівців ФРУ, закон про локалізацію впродовж трьох-чотирьох років дасть змогу створити 64 тисячі нових робочих місць, збільшити податкові відрахування на вісім відсотків, а зростання ВВП — до 4,2 відсотка. Єдине заперечення — документ суперечить принципам... «вільного ринку». І це одненьке суто теоретичне «ні» загальмувало справу на довгенькі півтора року... Сюрреалізм, їй Богу!

Домашнє завдання

Причини такої позиції «романтиків» — тема окремої серйозної розмови. Одразу скажемо: в цій очно-заочній полеміці економічна наука — на боці «прагматиків».

Торгівля, побутові та інші послуги забезпечують лише круго-обіг грошей в економіці. Збагатити країну, підняти рівень життя може тільки розвиток промисловості — за рахунок продукції з високою доданою вартістю. Недарма в сусідній Польщі лунають заклики до реіндустріалізації країни.

У нашому суспільному дискурсі поки що превалює «романтичний» погляд на економічні процеси. Мовляв, головне — зняти будь-яке регулювання та «відпустити» ціноутворення у «вільне плавання», і «незрима рука вільного ринку» сама забезпечить зростання показників.

Оскільки мова про нові пріоритети економічної політики («нову економічну модель», про яку йдеться вже років 20), то тут треба говорити про таку важливу проблему.

Це — неполітичне співробітництво ФРУ, УСПП і галузевих спілок промисловців із Кабінетом Міністрів. Така співпраця уряду із громадськими об’єднаннями підприємців — стандартна практика в усіх країнах ЄС. Вона й у нас налагоджена давно. Але «домашнє завдання», яке треба виконати, — вивести її на якісно інший рівень.

Вчені-економісти пояснюють: «Це необхідно, бо динаміка макропоказників прямо пов’язана з економічним станом окремих підприємств і галузей, отож підприємці мають брати участь в ухваленні макроекономічних рішень».

Ба більше. Досі у нас більшість рішень ухвалювали в дусі «революції згори», тоді як замовниками економічної політики мають стати «низи» — суб’єкти економічного процесу, великі підприємства й галузі, представлені асоціаціями промисловців, кажуть економісти.

Передусім тут потрібна «зміна віх» у суспільному дискурсі. Така «зміна» йде, але дуже повільно. Тим часом громадські організації мають ґрунтовні програми розвитку економіки.

Це, зокрема, «Маніфест роботодавця», розроблений на замовлення ФРУ, та комплексний документ «Платформа економічного патріотизму», ухвалений на розширеному засіданні Антикризової ради громадських організацій та УСПП. Це, нарешті, стратегія економічних реформ, яку створили вчені «Інституту суспільно-економічних досліджень» і яку, що цікаво, так і на-
звали — «Політика економічного прагматизму».

На думку багатьох громадських діячів, широке обговорення цих стратегій має змінити суспільний дискурс і, нарешті, як сподіваються «прагматики», привести до реалізації стратегії соціально-економічного розвитку нашої країни.