На будівлі сільради Кочубеївки знову майорить український прапор

Багато хто з місцевих устиг виїхати в евакуацію до Кривого Рогу на Дніпропетровщині, і тепер вони повертаються до рідних осель – та не впізнають їх. Декого з земляків і в живих немає: вбиті чужинцями.

- Мені дуже пощастило, що в останню мить прорвався з Кочубеївки на вільну Дніпропетровщину. Машину з сім’єю, яка йшла за нами, рашисти розстріляли на дорозі. Главу родини застрелили, дружина отримала контузію. Її та прийомного сина сховали, й потім переправили обох до лікарні. Ще один чоловік попав під кулю, коли просто вийшов з хати взяти харчів у погребі. І це тільки те, що знаю достеменно. Через обстріли пошкоджено чимало житлових будинків, у школу влучив снаряд, ще й кулеметом «пройшлися». На диво, не зачепило будівлю сільської ради. Але окупанти здерли з фасаду державний прапор, виламали тут металопластикові двері, та обнишпорили кабінети. Для чогось порозкручували системні блоки комп’ютерів – що шукали, не зрозуміло. Викрали й станцію, яка «роздавала» Інтернет по селах громади. Причому не потрощили її, а дуже акуратно демонтували та забрали з собою, - розповів екс-голова Кочубеївської територіальної громади Іван Дудар. – Прапор з сільради зняли, але я приніс із собою свій, та знайшов якийсь держак від швабри замість флагштоку, й знову почепив біля входу. Адже Кочубеївка – це Україна. Так було і буде.

Мешканці Кочубеївки кажуть, що після вторгнення до села орки не стали одразу ладнати оборонні позиції – насамперед, кинулися грабувати сільські крамнички. Тягнули усе, що до смаку прийшлося, і перш за все будь-які харчі, наче з голодного краю. А що вони не витягнули, те «підмели» грабіжники з числа місцевих волоцюг та пияків. Вони розграбували й чимало будинків, чиї власники опинилися в окупації. В тому числі, побували в оселі Ігора Дудара. Судячи з набору викрадених речей, тут точно «відмітилися» мародери, а не російські військові: поцупили з домашньої майстерні два верстати, човен та акумуляторну батарею для човнового двигуна, а ще… набір рибальських вудок.

Тепер у селі немає світла, бо лінії електромереж пошкоджені. Люди знайшли дизель-генератор, і почергово його підключають або до водонапірної башти, або до вишки мобільного звязку. Тож або води немає, або телефони «глухнуть». Частково побиті скалками і газові трубопроводи.

Втім, російські зайди також багато чого по собі лишили. Кочубеївка та околиці села захаращені горілою російською технікою – від танків до бронетранспортерів і машин для перевезення піхоти.

Вулиці буквально всипані всіляким мотлохом, починаючи від військової документації і закінчуючи шевронами із триколором (дивись фото). Либонь, героїчні «асвабадітєлі» тікали так, що ті шеврони від одностроїв відлітали. Як тільки ще з берців не вискакували!

Херсонська область.

На знімках: у звільненому селі російські горе-вояки полишили чимало свого мотлоху.

Фото мешканців Кочубеївки.