V Міжнародна науково-теоретична конференція «Художнє слово Василя Стуса в контексті української та світової літератури» відбулася в обласному центрі. Під час її відкриття в Донецькому національному академічному українському музично-драматичному театрі про долю поета і правозахисника говорили науковці, однодумці, колеги, шанувальники літератури.
— За перегляд фільму «Тіні забутих предків» Стуса було виключено з університету, де він навчався в аспірантурі. Саме з цього все почалося, — нагадав доктор філологічних наук, професор, директор Інституту літератури імені Шевченка НАНУ, академік Микола Жулинський. — Він досягнув абсолютної свободи в концтаборі. Там був вільною людиною, проходив особистий шлях самозаглиблення... Осмислення свого призначення, своєї долі, усвідомленої жертовності, своєрідного розп’яття на хресті любові до України — неоціненні. Мабуть, у тому і наша біда, що ми не розуміємо глибини переживань, які заявлені в його поезії і листах.
За словами Голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» Павла Мовчана, «певною мірою Стус заримований із Шевченком... З цими іменами пов’язаний символ нетлінності та святості. Перепоховання та перевезення праху що Шевченка, що Стуса цілком можна назвати актом воскресіння поетових душ».
Про дослідження та зацікавленість польських студентів творчістю Стуса розповів Володимир Мокрий — професор, керівник кафедри українознавства Факультету міжнародних і політичних студій Ягеллонського університету. Постійним учасником конференцій у Донецьку є правозахисник, політв’язень і друг Стуса Василь Овсієнко, який зауважив: «Юрій Шевельов писав: «Героїчна постать Стуса якоюсь мірою заступає його як поета». Насправді — це є поет великого масштабу... Духовним заповітом Стуса для наступних поколінь були такі рядки: «Моя поезія, мої переклади чи літературні статті — то грішне заняття. Обов’язки сина народу, відповідального за цей народ — це єдині обов’язки». Є надія, що цей заповіт буде актуальним і в наш нелегкий час».
Донецька область.
