Спалена техніка неподалік КПП "Дитятки", головного в’їзду в зону.
Ядерний тероризм, захоплення як заручників працівників ЧАЕС, самоселів та мешканців навколишніх сіл, мародерство – 36 днів російські окупанти утримували ЧАЕС, загрожуючи Україні та світу новою техногенною катастрофою.
Державне спеціальне підприємство «Чорнобильська АЕС» вони захопили 24 лютого, у перший день неоголошеної війни, заїхавши з території білорусі довжелезними колонами. Очевидці кажуть, що російська військова техніка заходила на територію України без упину шість днів поспіль. Після окупації Чорнобильської зони рашисти змусили працівників залишатися на своїх робочих місцях цілодобово і заборонили виходити на територію. За незгоду – погрожували розстрілом. Василь Андрійович, який намагався вивезти родину з-під окупації у безпечніше місце – село Прибірськ, розповідає, що рашисти хаотично обстрілювали житлові будинки і легкові автомобілі, а семеро його односельців, молодих чоловіків, забрали в полон. Їхня доля досі невідома.
Саму ЧАЕС окупанти використовували як безпечну для них зону – знали, що ЗСУ її не обстрілюватимуть, тож у офісних приміщеннях підприємств зони, а їх 11, у готелі розташували військові підрозділи, які у порядку ротації виходили на Київ, а ще – госпіталь. У місті Чорнобиль розгорнули тимчасовий пункт управління угрупованням військ Східного військового округу і командний пункт 38-ї окремої мотострілецької бригади. За кілька сотень метрів від ізоляційних споруд атомної станції через місто Прип’ять окупанти проклали транспортний коридор, яким з бази тилового забезпечення, що у Наровлянському районі Гомельської області білорусі, щодня перевозилися десятки тонн реактивних снарядів, снарядів для ствольної артилерії, мінометних боєприпасів.
Російське керівництво операцією із захоплення ЧАЕС віддало наказ своїм солдатам облаштувати на території станції та за її межами вогневі позиції. Окупанти майже 30 діб базувалися та рили окопи в знаменитому Рудому лісі, куди навіть сталкери не ризикують заходити. На цій території ґрунт під час вибуху реактора у 1986 році поглинув найбільшу частку викиду радіоактивного пилу. Тоді висока доза радіації на площі майже 10 квадратних кілометрів знищила всі дерева, здебільшого сосни, перефарбувала їх у буро-червоний колір. Ночами було видно, як мертві дерева світилися – тож без захисних костюмів заходити в Іржавий, або як його ще називають Червоний ліс, небезпечно.
Окупанти ж у пункті тимчасової локалізації радіоактивних відходів, де червоні дерева зрізали бульдозером і закопували, через що там фіксується максимальний рівень радіоактивного забруднення, розводили вогнища, готували їжу, палили траву, дихаючи радіоактивним димом. Фрагменти опроміненого ядерного палива, графітової кладки, розкидані вибухом по Рудому лісу, зараз лежать на глибині 40-80 см, окупанти ж копали глибше, отримуючи чималі дози опромінення – зовнішнього та внутрішнього, альфа- та бета-частинками, які тепер із середини бомбардують тіла окупантів, прирікаючи кого на швидку, а кого на відтерміновану, але неминучу смерть.
Після втечі окупантів один із показників, що формує внутрішнє опромінення, яке отримали рашисти від поверхні ґрунту (бета забруднення) у місцях заміру становив по 90 Sr, що у 160 разів перевищує норму. Навіть на самій станції у кімнатах, де жили окупанти, що збирали пісок і набивали ним мішки для захисту житла, радіаційний фон підвищений у десятки разів.
З Чорнобильської зони окупанти забрали усю розбиту техніку, яка теж отримала великі дози опромінення, – і той, хто вивозив її, ремонтує, приймає на металобрухт, також отримав велике опромінення.
Рудий ліс помстився путінським вбивцям - за Бучу, Ірпінь, Гостомель, Бородянку, куди вони із Чорнобильської зони виходили, аби розстрілювати міста, ґвалтувати і катувати. За викрадення системи радіологічного моніторингу, що збирала, обробляла і передавала дані щодо рівня радіації у всій зоні відчуження. За пограбування офісів, з яких виносили комп’ютерну техніку, чайники, кавоварки, ковдри, сервізи, виделки і ложки, вантажили на свої бойові машини і вивозили, а що не вивезли – розтрощили. За знищений чорнобильський архів, який збирався десятиліттями. І навіть за скинутий з постаменту пам’ятник «вождю пролєтаріата» Лєніну у місті Чорнобиль, що був частиною чорнобильської музейної експозиції.
Перша інформація про опромінення російських окупантів з’явилася на білоруських опозиційних Telegram-каналах. Там повідомлялося, що в Гомель на семи автобусах привезли рашистів з підозрою на променеву хворобу. На думку деяких українських експертів, росія проводила у Чорнобилі спецоперацію «Сніжок-2», щоб на своїх солдатах перевірити вплив радіації. З іншого боку – ні рядові рашисти, ні їхні генерали (хоч як це дивно) не мають елементарного уявлення про Чорнобильську катастрофу та її наслідки. Генерал-полковник, герой росії Владімір Шаманов в ефірі заявив, що розмови про опромінення російських загарбників у Рудому лісі – брехня. Ці позиції, каже він, займали ще партизани у велику вітчизняну війну, ні у кого ніякого променевої хвороби не було. Тут уже коментарі зайві.
Зруйнований міст у селі Хочева.
Міст в Іванкові.
Фото надані Мариною Чорною.
