До того ж російський флот продовжує нападати на мирні судна в територіальних водах України.
Отже питання відновлення спроможностей наших Військово-морських сил дуже на часі. Бо блокування українських портів зараз вилилася в глобальне тероризування світової спільноти щодо зернового та продовольчого експорту. Намагання Києва та його міжнародних партнерів відновити поставку продовольства на світовий ринок через сухопутні коридори більше нагадують визнання сили і диктату агресора, ніж адекватну відповідь. Путінці ведуть глобальну агресію. Тож і реакція на неї має бути глобальною. Про це, зокрема, йшлося у Верховній Раді під час чергового засідання.
Україна здатна і спроможна, в разі постачання зброї партнерами, розблокувати морську акваторію від засилля агресора. «Світ має домовитися про передачу Україні MLRS-систем та іншої необхідної важкої зброї для деблокування Чорного моря. Далі ми все зробимо самі», – написав радник керівника Офісу Президента України Михайло Подоляк у Телеграмі.
Те що для демократичного світу погано, для путіна – добре. Визнання світом перспективи глобального голоду, який є наслідком дій кремля в Україні, дає рф купу козирів для стратегічного шантажу через…шлунок. І вони вже кинуті на стіл. Рф заявляє, що відкриє доступ до морських портів в обмін на зняття санкцій. До речі, генеральний секретар ООН Антоніу Гутьєрреш запропонував зняти низку санкцій з росії, аби кремль усе ж розблокував експорт зерна з України.
У свою чергу Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба негативно ставиться до такого ультиматуму/пропозиції, але не виключає обговорення окремих обмежень, щоб уникнути голоду у світі.
Державний секретар США Ентоні Блінкен, виступаючи минулого тижня на засіданні Ради безпеки ООН з питань конфлікту й безпеки продовольства, наголосив, що російська влада, очевидно, використовує дефіцит продовольства як зброю, щоби добитися того, чого не вдалося шляхом збройного нападу, а саме: підірвати дух українського народу. «Але українці намагаються нагодувати своє населення і весь світ», – сказав він.
Якщо міжнародна спільнота зменшить санкції під приводом рятування світу, це буде геостратегічною катастрофою. Бо сучасні путінські реалії зовсім інші, відступ там розцінюється як програш. Московії не потрібен мир в нашому розумінні і в традиціях міжнародного права. Їм потрібен простір, навіть його частка, де б диктаторський режим не відчував себе злочинним і не чекав на покарання, де б не було загальних правил поводження на засадах справедливості і партнерства тощо. Саме тут і зараз вирішується дилема найбільшого негативу світу – глобальний голод стає найбільшим стратегічним досягненням і позитивом для перемоги путінського режиму над демократичною цивілізацією.
