Із шкільних років вивчає рідний край. Він автор та упорядник шести книжок.
Сковородинознавство — одна з наріжних тем його досліджень. Народжений у Харсіках, поруч із Чорнухами, з дитинства чув розповіді про славетного земляка, знаходив твердження, які нібито переконливо свідчили, що саме в Харсіках жили батьки філософа. А в селі ще й сьогодні показують місце, де буцімто стояла хата його батьків (там встановлено пам’ятну плиту).
І все-таки нещодавно Микола Іванович наступив на горло власній пісні, заявивши, що не в Харсіках, а в Чорнухах народився Григорій Сковорода.
— Що змусило вас підтримати опонентів, — запитую.
— Архівні дані.
— А саме?
— Питання про з’ясування місця народження Григорія Сковороди виникло 1914 року, коли Лохвицьке земство розглядало пропозицію про присвоєння його імені початковому народному училищу і про відкриття всеросійської підписки для спорудження пам’ятника філософу. З’ясувалося, що «место рождения Сковороды не выяснено — Чернухи или Харсики за мостиком».
Про це мовилося і в книжці Г. Тисяченка, виданій до 200-літнього ювілею мандрівного філософа-вчителя, в монографії М. Редька «Світогляд Г.С. Сковороди», у книжці Ю. Лощица «Сковорода», яка вийшла у відомій серії «ЖЗЛ», німецького вченого Е. Вінтера та ін.
У постанові виконкому Полтавської обласної ради і бюро КП(б) України від 9 червня 1946 року «Про затвердження реєстру пам’ятників культури і старовини по Полтавській області, що підлягають державній охороні» по Чорнухинському району вказано: «с. Харсіки — місце народження українського філософа-поета Сковороди Г.С.».
Однак з’ясовано: в низці архівних документів згадуються Сковороди, які проживали в Чорнухах. У ревізькій книзі за 1745 рік в сотенному містечку Чорнухи значиться «двор Пелагеи Сковородыхи, сын которой обретается в певчих». У реєстровій книзі «О приходе денежной казны Лубенского полку» за 1733 рік є запис про те, що «в Чорнуській сотні на ярмаркові 19 липня 1733 року за продаж «вишинкованого вина» було взято різні суми покуховного з рядових козаків, у тім числі, «с Саввы Сковороды чорнуского с пяти ведер пятьдесят копеек». Згадується Савка Сковорода і в ревізькій книзі «1734 году августа 29».
— Чому ж присілок Харсіки називають місцем народження Григорія Сковороди?
– Насправді тут жив його племінник та, найвірогідніше, і його дядько Василь. Односельці пам’ятали, що тут мешкали Сковороди, особливо не занурюючись у генеалогію роду.
Слід відкинути і версію про те, що батько Г. Сковороди був священиком. Адже в одному з документів чітко зазначено: «Сава Сковорода в местечку Чернухах в стать тяглах Козаков з двора истца козакам записан».
З архівної справи випливає також, що дядьком Григорія був Роман Полтавцев — городовий отаман, бунчуковий товариш Лубенського полку, брат камер-фур’єра імператорського двору Гната Кириловича Полтавцева. Григорій Сковорода мав по материній лінії дядьків Григорія Кириловича і Романа Полтавцевих, племінників Олексія, Петра, Івана; по батьковій лінії — дядька Василя, двоюрідного брата Клима та племінників Стефана та Йосипа. Двоюрідним братом був Іван (Іустин) Звіряка.
Нещодавно до музею філософа принесли цікавий документ — розписку за продану у 1930 році хату подружжям Ралигона Гнатовича із дружиною Химкою Іванівною Сковородою із села Харсіки, в сім’ї яких були діти Карпо та Марія.
Майже всі дослідники про самобутнього філософа з Чорнух, подаючи дані про сім’ю, називають такий склад родини: батько — Сава Леонтійович, мати — Пелагея Степанівна та сини Степан і Григорій.
— Порівняно недавно з’явилася інформація про Василя Сковороду, але чи це був його рідний, чи двоюрідний брат, а можливо, однофамілець — дискутуються різні версії. Що ви про це знаєте?
— Перші відомості про Василя маємо завдяки українському історику, що мешкав у Німеччині, Домену Герасимовичу Олянчину, який шукав архівні матеріали про філософа в європейських архівах, зокрема Німеччині, Чехії, Угорщині та ін.
Працюючи в архівах Бреслау (Вроцлав) він знайшов прізвища українських студентів, переважно з Києво-Могилянської академії, і написав працю, в якій умістив реєстр і список студентів, які навчалися в гімназіях і німецьких університетах з XVI по XVIII століття.
Серед студіюючих дослідник називає і Василя Сковороду, який навчався два роки в останньому класі (Пріма) в гімназії св. Єлисавети. Про це зазначено в оригіналі матрикулу гімназії св. Єлисавети в записах від 24 вересня 1751 року («Василь Сковорода, син козака із Чорнух, народжений у Малоросії, віком 18 років, учень класу Пріма»).
Отже, Василь Сковорода, який народився у 1733 році, навчався два роки (1750/1751 і 1751/1752) в останньому класі Вроцлавської гімназії. Після закінчення навчання 19-річним юнаком він повертається додому, але батьки на той час уже померли.
Дослідження було опубліковано у 30-х роках минулого століття в зарубіжних виданнях, зокрема, опубліковано й у другому томі львівського «Вістника» за 1934 рік, і залишилося непоміченим українськими літературознавцями.
До 250-річного ювілею українського філософа відомий український літературознавець Леонід Махновець видав його біо-
графію, з якої, як зазначається в анотації, «читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Григорія Сковороду», а його знахідки й міркування привели до важливих наукових результатів і «заперечили твердження, вирубані навіть на граніті».
Але Леонід Єфремович жодним словом не обмовляється про Василя Сковороду, хоча наводить чимало інших імен із прізвищем Сковорода.
Під час перебування в Чорнухах Дарина Тетерина-Блохина розповіла, що у Григорія і Степана був ще один брат — Василь.
— То хто ж цей загадковий Василь?
— Відомо, що Василь Сковорода був козацьким сотником у Торкській сотні Ізюмському полку на Слобожанщині. Про це свідчить фотокопія сторінки книжки «Осмогласник» (збірка церковних співів) з написом: «Сия книга принадлежит Василию Сковороде Сотнику», вміщена у книжці Ф.К. Сахарова «Библиография русского церковного пения». А далі — знову неясність.
У 1765 році за підтримки полковника Федора Краснокутського і підпрапорного Василя Сухомлина Василь Сковорода, як «отставной», опинився у селі Гусинка на Куп’янщині, що належала до Торської сотні Ізюмського полку.
Є версія, що в Гусинці він осів уже після 1767 року. Саме тут, в маєтку поміщиків Сошальських, часто жив Григорій Сковорода. Напевно, брати зустрічалися. Але Григорій Сковорода чомусь не згадує брата в листах із Гусинки. Можливо, брати розминулися в часі. Адже перебування Григорія Сковороди в Гусинці згадується у 1779—1792 роках.
Не зустрічається Василь Сковорода і серед відомих імен спудеїв Києво-Могилянської академії (і це можна пояснити відсутністю документів, які не дійшли до нашого часу). У фундаментальних виданнях біограм козацької старшини відомих істориків В. Кривошеї, І. Кривошеї, В. Заруби його прізвище теж відсутнє. Не зустрічається сотник Сковорода і у списках Ізюмського полку, в грунтовному дослідженні Маслійчука «Козацька старшина слобідських полків другої половини ХVІІ — першої третини ХVІІІ ст.», Потапенка та інших дослідників історії слобідських козацьких полків.
Не згадує своїх братів і сам Григорій.
Працюючи в читальному залі Центрального державного історичного архіву України, переглянув чимало документів із фонду Генеральної військової канцелярії, які стосуються як Чорнуської сотні, так і Лубенського полку, і хочу зазначити, що імені Василя Сковороди не зустрічав. Тож потребують вивчення документи слобідських полків.
На початку минулого року я мав завершувати роботу в архіві. Залишилося переглянути метричну книгу однієї з чорнуських церков за 1731—1740 роки, на яку я не покладав якоїсь особливої надії, адже Леонід Махновець жодного разу не посилається на неї у своїй праці. Трапилося так, що замовлення не було виконано своєчасно, а далі на заваді став карантин.
І тільки минулоріч я мав нагоду ознайомитися з нею. І тут на мене чекало відкриття. У метричній книзі Свято-Воскресенської церкви із 127-го фонду Київська духовна консисторія на стор. 6 зв. знаходжу запис, під № 2, зроблений священиком Стефаном Антонієвим, датований 1 січня 1733 року (але в записі не уточнено належність за-значеної дати до факту народження або факту хрещення): «Крестил младенца Василия от родителей законновенчанных Сави Сковороди и жены его Пелагеи восприемник Григорий Дрозденко восприемница Мария». Цей запис і спростовує версію про народження Сковороди в Харсіках.
Нижче ще один запис про хрещення Савою Сковородою сина Микити Швеця — Павла, а в листопаді 1933 року — дочки Максима Савченка Уляни.
Відтепер можемо з упевненістю сказати, що Василь був справді рідним братом Григорія.
— Отже, Сава мав трьох синів?
— Не впевнений. Щодо брата Степана, то в мене виникають деякі сумніви. Про нього маємо скупі відомості з розвідки українського історика Д. Багалія у книжці «Український мандрований філософ Гр. Сав. Сковорода»: «З однієї справи видно, що 1738 року козак Чорнуської сотні Лубенського полку, мешканець с. Чорнух, Степан Сковорода просив уряд видати йому паспорт, щоб поїхати до Москви та Петербургу побачитися з своїми родичами (дядьками) Полтавцевими. Певно, тут річ іде про рідного брата Григорія Савича, що невідомо куди подався...». І посилається на три справи за № 2434, № 2639, № 15284 із фонду Малоросійської колегії Харківського історичного архіву. Але не подає ні назв справ, ані цитат.
При цьому виникає безліч нестиковок. Після ретельного аналізу документів змушений був ставити питання так: чи справді у Григорія був брат Степан, чи мова йде про сина Клима Васильовича — Степана (Стефана)?
Клим Васильович Сковорода — племінник Григорія Савича. Про це свідчить справа 1767 року «О ищущих козачества с владения капитанши Ефросинии Степановны Клима Сковородки».
Але у спогадах 81-річної Химки Іванівни Сковороди, записаних у 1951 році в Чорнухах, яка посилається на свого свекра Гната Степановича Сковороду читаємо: «Коли віддали Грицька учитись в Київ, то довгий час не появлявся він в Чорнухах, а коли повернувся, то вже не застав в живих батьків, і сама та хата вже не була придатна для життя. Г.С. Сковорода переночував у сусідів свого батька і від них довідався про те, що його батьки померли, а рідний брат Степан невідомо де зник. Так як Григорій не зміг відшукати на кладбищі могил своїх батьків, то йому вказали сусіди другого дня. Оглянувши могили, Г.С. Сковорода вирізав ножем напис на хрестах батьківських могил, коли саме провідував своїх батьків, і через невеликий час пішов мандрувати по світу. Прадід мого чоловіка довідався про те, що його батьки померли, повернувся з Петербурга в Чорнухи, збудував на батьківському грунті хату і жив до смерті в Чорнухах».
— Виходить, що ще не все з’ясовано про філософа?
— Так. Але що більше загадок доводиться з’ясовувати, то повнішим стає знання про минуле. «Невловимий світом Сковорода» допомагає нам у цьому історією свого життя.
— Миколо Івановичу, ваші розвідки про Сковороду тісно переплетені з вивченням історії козацтва краю. Знаю, що цій темі присвятили чергову книжку. Яка її доля?
— Кілька років не можу знайти грошей на видання...
Фото надано автором.
