Мистецький фронт у столиці представляє виставку фотохудожника Івана Лисюка на тему війни з алегоричною назвою «Перетинаючи Голгофу», який виносить теми життя, війни та нашої ідентичності, що проступає плямами крові на тяжкому шляху через українську Голгофу і далі, в майбутнє.
Фотовиставка експонуватиметься у Малій опері, що на Дегтярівській, 5 у галереї «Lavra Studiо» (арт-підвал), з дотриманням усіх вимог воєнного часу та цивільної оборони. Міцні стіни підземелля стануть надійним захистом під час повітряної тривоги.

Щодо творчого задуму, то автор розповідає про його особисте сприйняття сьогодення крізь призму власного світогляду:
«Вранці 24 лютого скінчилася ціла епоха.

Сучасний світ здавався таким розвинутим, технологічним, цивілізованим, гуманним і толерантним. В одну мить цей образ світу вибухнув, розлетівся на друзки. Ми раптом опинились у темряві, у невідомості, на самоті, перед обличчям смертельної небезпеки.

Ми — українці, і вкотре в нашій історії тяжка година повертає нас до витоків, до споконвічної боротьби за волю.

Із подивом і повагою дивляться народи світу на наш пристрасний, відчайдушний спротив. Багато хто з нас іще не до кінця усвідомив, прийняв те, що відбувається. І проте — кожен знає, що він має зробити, і робить свою частинку нашої спільної справи. Вижити. Зберегти себе, дім, родину, державу. Захистити своє майбутнє, і минуле також».

Іван зізнався що йому дуже кортіло попри сувору заборону від Міноборони фотографувати або фільмувати, бодай крадькома, тишком-нишком натиснути на спуск затвора фотокамери, щоб зафіксувати моменти нашої нової весни:

«Друзі, як і ми всі, я намагаюся працювати на нашу спільну перемогу. Я не солдат — я фотограф. Тому оформив акредитацію від Міноборони, працював воєнкором на бориспільському напрямку, співпрацюю з волонтерами на визволеній Київщині. Звичайно, є багато світлин. Дивитися на них боляче; але ж як зілля проростає крізь розруху та закриває згарища, так і я спробував додати в них надію, заквітчати їх».

Фотокартини виконані у техніці фотоаплікації з декількох світлин, зроблених нині, та з тих, що зберігалися в архіві автора тривалий час, і настав час їх поєднати, спроектувати одну світлину на іншу, доповнивши фотоінсталяції виразними акцентами, створивши багатопланові композиції, що спонукають до роздумів та філософського осмислення сьогодення та вічності, сенсу життя і ролі та місця кожної особистості у Всесвіті. Фотороботи не мають власних назв. Під час презентації усі присутні намагалися знайти відповідні найменування. Кожній фотокартині було запропоновано по декілька варіантів підпису, які згодом будуть осмислені та посядуть своє місце поряд з фотороботою.

У кожній світлині поєднуються смерть і життя, минуле і сьогодення, реальність і потойбіччя. Цей дуалізм майже математичного нахилу, і він копіює полярність самого нашого буття та сприйняття. Відтворені алегоричні образи подекуди наївні, прямолінійні та фігуративні, подекуди химерні та несподівані. Загалом, при всьому драматизмі візуального матеріалу, роботи не справляють надто тяжкого враження, бо наявний позитивний вектор та сформована оптимістична складова.

Мистецький фотопроект «Перетинаючи Голгофу» присвячений українським захисникам і захисницям, територіальній обороні, волонтерам, лікарям та кожному, хто сьогодні бореться за нашу державу проти російських загарбників, усім українцям, які своїми героїчними подвигами щодня надихають увесь світ.

За словами куратора проекту фотохудожника Валерія Лещинського, мистецький проект є важливим внеском у перемогу нашого народу над російськими окупантами.

Ім’я фотохудожника Івана Лисюка є досить відомим у світі сучасного українськото фотомистецтва — київський фотограф, який використовує нові підходи та технології, аби розвивати власну творчість, учасник Національної спілки фотохудожників України, у творчому доробку понад 40 виставок у Києві та інших містах. Його новий фотопроект «Перетинаючи Голгофу» — життєстверджуючий підсумок низки зйомок на передовій, у визволених містах та у тилу.

Фото Олександра БАДЕРИ.