Але маємо дбати про ідеали нації

Питання демонтажу пам’ятника Миколі Островському в Шепетівці обговорюють давно. Доля літературно-меморіального музею Островського була вирішена раніше — під час процесів декомунізації він став Музеєм пропаганди. А от з пам’ятником письменнику виникли певні затримки.

З одного боку, аж ніяк не всі підтримували ідею внесення до списку тих, хто підлягає декомунізації, імені письменника, чий літературний герой був прикладом для наслідування багатомільйонної радянської молоді. Та з іншого, Інститут національної пам’яті стверджує, що Микола Островський — це радянський військовий та партійний діяч, письменник; учасник встановлення радянської влади в Україні та боротьби з повстанським рухом, який служив у бригаді І. Котовського, 1-й кінній армії та частинах особливого призначення Червоної армії (ЧОН), був співробітником Ізяславської ЧК (1919—1921), секретарем райкому комсомолу в Берездові та Ізяславі, секретарем окружкому комсомолу в Шепетівці (1924); став бригадним комісаром політуправління Червоної армії (1936). Тобто доклав чимало сил і старань для утвердження комуністичної влади в Україні. А відтак мав би бути викресленим із списку тих, хто шанується українським народом.

Однак в час, коли в області один за одним зникали символи комуністичної епохи, пам’ятник Островському продовжував стояти непохитно.

З початком війни активісти та депутати обласної ради знову повернулись до цієї теми. На останній сесії більшість депутатів проголосували за те, щоб протягом двох тижнів пам’ятник було демонтовано.

Щоправда, про його руйнування не йшлося. Навпаки підкреслювалось, що ми — не вандали і не будемо діяти на зразок окупантів, котрі нищать не тільки пам’ятники, а й народні святині. Тож прозвучали навіть пропозиції виставити монумент на аукціон — якщо комусь близький і дорогий цей герой, то може скористатись нагодою і придбати для себе.

Але чи станеться це найближчим часом, сказати важко.

— Дбаючи про наші національні ідеї та ідеали, ми повинні дотримуватись норм закону при усуненні з публічного простору будь-яких об’єктів, — зауважила директорка департаменту інформаційної діяльності Хмельницької обласної військової адміністрації Інна Михайлова. — А в цьому випадку мова йде про пам’ятник, який був визнаний об’єктом культурної спадщини. Він занесений до основного фонду Музею пропаганди та належить Державній частині музейного фонду України. Тож, вирішуючи його долю і поважаючи волю громади, влада повинна дотриматись законодавчих процедур.

А це означає, що спочатку пам’ятник потрібно зняти з відповідного реєстру. Обласна влада вже підготувала всі необхідні документи і подала до Міністерства культури та інформаційної політики. Тож після розв’язання формальних питань пам’ятник можна буде демонтувати.

Така бюрократична процедура навряд чи впишеться у строк, котрий депутати обласної ради визначили для демонтажу. Хтось таки наполягає на своєму і готовий діяти швидко. Хтось говорить про те, що варварські руйнування нам уже приніс ворог, тож не варто діяти за його принципом. Навіть тоді, коли йдеться про очищення від чужої ідеології. Тож крапку в цій історії поки що не поставлено.

Хмельницький.