Оскільки українським банкам рашисти працювати тут не дають, зняти кошти з карткових рахунків можна лише за посередництвом численних міняйл, котрі беруть за свої послуги чималі комісійні.

Спершу таке гендлювання тривало у Херсоні на базі пунктів обміну валюти, і брали гендлярі не більше п’яти відсотків від знятої з картки суми. Але з часом гривневі заощадження в купюрах у містян стали вичерпуватися, попит на готівку зріс. І тепер її пропонують чи не на кожному стихійному ринку – у кіосках із продажу ширвжитку і просто в припаркованих на узбіччі машинах. Щоправда, зросли й ставки комісійних – 10-12, а подекуди й до 20 відсотків від загальної суми. 

Причому окупанти таким незаконним операціям не перешкоджають – схоже, вони зацікавлені у «вимиванні» гривневих запасів у місцевих жителів. Із цим погоджуються й експерти. Ось що каже заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський: «Наше населення фактично позбавили якогось вибору, заблокувавши роботу українських фінансових установ, а також заблокувавши всі можливості завозити гривневу готівку до регіону. Незважаючи на це, більшість жителів максимально намагається зберегти оборот саме в гривні, що також є своєрідною формою протесту».

Для заможних херсонців віддати п’яту частину грошей з карткового рахунку за отримання до них доступу хоч і обтяжливо, та все ж можливо. А от для тих, хто тягнув від зарплати до зарплати, не те що 20, а й 10 відсотків – занадто дорого. Тому прості люди шукають інші варіанти. Приміром, закуповуються російськими товарами у знову відкритих супермаркетах, де можна розрахуватися картками. Хоча це теж обтяжливо й марудно, – не порівняти із довоєнним шопінгом, що приносив задоволення.

– Для розрахунку картками у знову відкритих торгових центрах Херсона працюють окремі каси. Причому черги до них значно довші, ніж до тих касирів, котрі приймають тільки готівку. Аби розрахуватися безготівкою, можна стояти й по півгодини, і більше, – розповідає «Голосу України» херсонська домогосподарка Галина. – На біду, асортимент товарів навіть у супермаркетах зараз дуже бідний: десь є побутова хімія, але немає свіжого м’яса чи молочки, десь є м'ясо та ковбаси, але немає прального порошку тощо. Відтак, аби закупитися для всієї родини на тиждень, тепер треба оббігати не один, а кілька великих магазинів. І всюди постояти у чергах, серед втомлених і роздратованих покупців.

У величезних чергах нидієш щонайменше півдня, і задоволення з подібного «дозвілля», повірте ніякісінького. Час є, оскільки роботи в місті зараз не знайдеш, але я б охоче витратила його на щось інше. Та сходити на ринок і придбати усе потрібне без черги неможливо. Там продавці вимагають тільки готівку, а віддати десяту частину сімейного бюджету міняйлам наша родина дозволити собі не може.

Херсон.