Андрій Мигуля з радістю спілкується з дітьми вимушених переселенців, які займаються в групі арт-терапії.

З Конституції України: Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Соловейки не змовкають і в час випробувань

Ковель в Україні — особливе місто. І не лише тому, що є великим транспортним вузлом, де перетинаються важливі залізничні й автодорожні магістралі. Це своєрідна столиця Волинського Полісся, один із його культурних центрів, де свято бережуть українську культуру і народні традиції. Це головне місто району, який займає 38 відсотків території Волинської області та межує з двома державами — Польщею і Білоруссю.

Сьогодні нашим співрозмовником є начальник управління культури, молоді, спорту та туризму Ковельського міськвиконкому Андрій Мигуля. Він не просто держслужбовець, який встиг успішно попрацювати на різних керівних посадах у Ковельській районній держадміністрації і районній раді, а й талановитий співак, якого люблять і шанують в області, щира, закохана в улюблену справу людина, патріот держави.

— Андрію Дмитровичу, росія, ведучи війну з Україною, хоче насамперед знищити нас як націю і нашу культуру. Атакує театри, бібліотеки, музеї, пам’ятки культури, грабує нашу духовну спадщину. Напевно, це невипадково. Адже народ з високою культурою важко перемогти. Ви, людина з великим досвідом роботи в галузі культури, як ніхто знаєте, яку мобілізуючу силу має пісня і музика у цей важкий для всіх нас час.

— Не забуваючи, що нині війна, ми зорганізувалися і намагаємося по можливості додавати людям оптимізму. На всіх нарадах акцентую, що мусимо триматися, не маємо права наганяти безнадію. Ковель теж недалеко від кордону з Білоруссю, диктатор якої нас постійно лякає. Але ми тут один одного підтримуємо, не сидимо склавши руки.

Наші бібліотеки, будинки культури, спортивні споруди з перших днів повномасштабної війни, мабуть, як і всюди, стали великими гуманітарними центрами спочатку для біженців, які до нас приїздили, для військових, які були тут, і для тих людей, які одразу взяли свої швидкі сумки і пішли захищати Україну. Велика робота проводиться гуманітарними центрами з нашими партнерами, які є в Польщі, Німеччині, Литві, а також із закордонними містами-побратимами, яких у нас вісім. А гуманітарну допомогу спрямовували в ті міста України, з якими теж співпрацюємо і яким нині найважче. І насамперед нашому місту-партнеру Бучі.

Не можна зациклюватися лише на негативі

— Дехто вважає, що в ці важкі для України часи не може бути ніяких свят, музики і співів.

— Це неправильно. Не може людина зациклюватися лише на негативі. З початку війни ми одразу почали свою концертну діяльність. У Ковелі виступали перед нацгвардійцями, у військових частинах. Колективи проводять збір коштів на благодійних концертах. Нещодавно наш ковельський муніципальний оркестр з благодійною акцією був у Луцьку, потім — у Турійську. Зібрані кошти підуть на підтримку ЗСУ. У День батька організували сольний концерт випускника нашої школи мистецтв по класу акордеона Михайла Тарасова. У День музею провели цікаві екскурсії вечірнім Ковелем. А до Дня сім’ї на набережній Турії — різні змагання, нагородження батьків. Майже вісімдесят сімей взяли участь у цих змаганнях. Відповідно і гарних пісень заспівали, щиро привітали.

Окрім того, що сприяємо армії музикою і піснею, робимо багато інших справ на її підтримку. Зокрема плетемо маскувальні сітки, збираємо продукти, засоби гігієни тощо. Багато концертів провели, і ще плануємо. З фольклорним гуртом «Намисто», я з ними теж виїжджав, відвідали з концертами місто Тарнув Республіки Польща. Зібрані там кошти передамо на відбудову Харкова. 30—31 липня на запрошення міста Лєнчно, нашого партнера з Польщі, виступатимемо там з такими ж концертами. У нас нині хлопці-спортсмени і діти наших культпрацівників воюють на передовій. Тож проводимо збір коштів, щоб закупити для них необхідні речі.

У День захисту дітей, це наша бібліотечна система організувала, діти писали листи до солдатів. А у художній школі спільно намалювали картину. Все це ми передали в нашу 14-ту бригаду.

Чаювали з королевою Великої Британії

— Напевно, є й такі заходи, які ви раніше не проводили?

— У Британії королева має таку хорошу традицію: у свій день народження збирати жіноцтво на спільне чаювання. І нам одна організація з Британської місії запропонувала долучитися до цього заходу. В день народження британської королеви Єлизавети ІІ ми одягнули наш театр «Десятий ряд десяте місце» у старовинні костюми британського стилю та українські строї, традиційні капелюшки і провели чаювання. Намалювали картину, написали королеві листа. Підприємці приготували нам запашний чай. Усе це красиве дійство супроводжувала музика нашого камерного оркестру «Квінта». У цьому заході були задіяні діти переселенців та їхні мами. І вже мали телефонний дзвінок, що королева дізналася про наше чаювання, хоче включити у якийсь свій благодійний фонд, і ми з нею співпрацюватимемо.

— Ковельська громада тепер це не лише місто...

— До неї входять ще 16 населених пунктів. Сільські клубні та бібліотечні установи ми зберегли всі. І долучаємо наші колективи до проведення заходів. Вони стали пунктами збору гуманітарної допомоги на місцях, плетення сіток. Намагаємося проводити заходи не лише в Ковелі. В нас гарні працівники, талановиті колективи.

— Ковель прийняв чимало тимчасово переміщених осіб, через нього пролягав шлях біженців у Польщу та інші країни Європи.

— Ми багато кого приймали за останні місяці. У перші дні повномасштабної війни у нас на вокзалі було від шести до восьми тисяч переселенців одночасно. Людей, які через війну залишили свої домівки, селили, годували, заспокоювали. Щоб хоч якось їх розважити, навіть тимчасове кафе на залізничному вокзалі жартівливо назвали «Ресторан бандерівка».

Активно працюємо з переселенцями і нині. У створеній при управлінні групі арт-терапії перебувають 137 сімей вимушених переселенців. Щодня проводимо із дорослими і дітьми різні заняття: з малювання і музики, психологи постійно працюють.

— У місті та й у районі знають: хочеш, щоб захід вдався, щоб у всіх був гарний настрій, доручи його вести Андрію Мигулі. Ви завжди були не лише найвідомішим співаком Ковельщини, а й тамадою. Нині інші часи, надто багато горя довкола нас...

— Ми не могли стояти осторонь поховань наших військовослужбовців. З перших же днів нападу росії я разом із військовим комісаріатом очолив проведення цих поховань. Від хати, а спершу й від моргу, був з тими загиблими на фронті хлопцями. І сьогодні постійно провожу ці жалобні церемонії. Намагаємося підтримати рідних у цю важку для них годину.

— 28 червня ми відзначали День Конституції. Які ваші побажання у це свято?

— У це величне свято голосно заявлено всьому світу, що ми є українці. І те, що написано в Конституції, має виконуватися і бути найголовнішим гаслом для кожного з нас. Культура має бути захищена не лише статтями Конституції, а всіма нами. Адже вона, як і українська мова, надійний і найпотужніший оберіг нашої нації.

Розмову записав Микола ЯКИМЕНКО.

Фото надано Ковельською міською радою.