Там облаштовують укриття. Бо без них жоден навчальний заклад не зможе розпочати роботу.

Так, як одній із хмельницьких шкіл, де є підвальне приміщення, в якому можуть одночасно розміститись сімсот дітлахів, пощастило не кожній школі. Раніше особливої потреби в ньому не було. А тепер там усе білять, фарбують, шпаклюють. Уже провели сантехнічні роботи, щоб облаштувати туалети. Добре, що в підвалі є кілька окремих приміщень, тож розмістити в них дітей і вчителів буде зручніше. Знайшли навіть місце для учнів з обмеженими можливостями.

Залишається небагато: до кінця липня планують закінчити ремонтні роботи, а потім потрібно лише розставити в укритті парти.

Картинка не дуже радісна. Зате так гарантована хоч якась безпека.

Безпека коштує дорого

Облаштувати таке бомбосховище непросто, бо потрібні і кошти, і робочі руки. Приміром, згаданій школі допоміг міський бюджет — на матеріали виділили 19 тисяч гривень. А вже до ремонту долучаються і працівники школи, і батьки, бо наймати будівельників задорого.

Поки тривають ремонти, серед батьківської спільноти міста вже встигло розгорітись кілька скандалів. Хтось через соціальні мережі звинуватив деяких керівників навчальних закладів у тому, що, ті начебто вимагають кошти на ремонти сховищ. А хтось із батьків навпаки готовий і грошима допомогти, і попрацювати, аби тільки діти почувались у безпеці.

Щоб зняти напруження, днями в обласному центрі на упорядкування бомбосховищ, укриттів та захисних споруд у дитячих садочках, школах і позашкільних навчальних закладах із міського бюджету виділили 12,7 мільйона гривень. Попри те, що частину робіт виконали вже до цього, гроші дадуть змогу облаштувати укриття відповідно до теперішніх вимог.

Але такий додатковий фінансовий ресурс мають далеко не всі громади. Та й відповідні приміщення є не у всіх школах. Насамперед мова про ті, що розташовані в сільській місцевості.

Приміром, у Хмельницькій громаді із 56 шкіл сім не мають своїх укриттів. Добре, якщо можна скористатись тими, що розташовані поблизу, на відстані ста метрів. Але ж є і такі школи, де поруч немає жодних інших приміщень. Тож, імовірніше за все, діти там зможуть навчатись лише дистанційно.

Так само із труднощами стикнуться ті громади, що не зможуть знайти додаткові кошти на необхідні ремонти та перебудови.

— На мою думку, зобов’язавши всі школи мати свої укриття і бомбосховища, держава не розв’язала цю проблему до кінця, — переконаний міський голова Славути Василь Сидор. — У себе в громаді ми зараз активно готуємось до навчального року — білимо, ремонтуємо приміщення, проводимо каналізацію, робимо додаткові виходи... Але відчувається дефіцит коштів. Через війну бюджет громади вже втратив до 10 мільйонів гривень. А при цьому видатки не тільки збереглись, а ще й зросли, бо потрібно допомагати армії, біженцям... Та хоч би там як було, не залишимо й наші школи та дитячі садочки. Хоча тепер сказати, як буде організовано навчання, важко.

Приміром, не в кожному навчальному закладі знайдеться місце, де під час повітряної атаки вдасться сховати всіх дітей. І це означає, що, можливо, в деяких школах доведеться організовувати дво-
змінне навчання. А хтось може залишитись на дистанційному.

Вимоги зростають

Навіть у найпростіших укриттях мають бути місця для сидіння, місткості з водою, контейнери для харчів та баки для сміття. А ще — резервне освітлення, засоби зв’язку, пожежогасіння і надання медичної допомоги. І навіть про лопати, ломи, сокири та пилки потрібно подбати.

Загалом у школах області готуються до кількох сценаріїв нового навчального року. Як повідомили в департаменті освіти, науки, молоді та спорту обласної військової адміністрації, на Хмельниччині до десяти відсотків шкіл не мають власних укриттів. А там, де є, триває їх підготовка до експлуатації. З обласного бюджету на ці роботи виділили дев’ять мільйонів гривень.

У кожній громаді створено моніторингові групи, які після завершення ремонтів обстежать кожен заклад і зроблять висновок, чи придатний він до навчання.

— Лише після цього я як голова військової адміністрації зможу дати дозвіл на початок стаціонарного навчання, — розповів очільник ОВА Сергій Гамалій. — А для цього маємо розв’язати три такі завдання: створити безпечні умови для дітей та вчителів, адаптувати систему освіти до викликів війни, а головне — повернути навчальний процес у школи.

Остаточне рішення, займатимуться діти у класах чи онлайн, прийматиме засновник закладу освіти на підставі безпекового висновку військової адміністрації та подання педагогічної ради закладу. Батьки також мають право обрати формат навчання для своїх дітей. А школи повинні забезпечити як традиційні, так і заочні уроки. І навіть тоді, коли заклади матимуть укриття, системи оповіщення, шляхи евакуації, у будь-який момент вони мають бути готові перейти на дистанційне навчання.

Хмельницький.