Уперше до мешканців півострова надійшла гуманітарна допомога.
Фото з відкритих джерел.

Кінбурнський півострів та акваторія навколо нього має декілька природоохоронних статусів. Тут функціонують установи природно-заповідного фонду: Національний природний парк "Білобережжя Святослава", відділення Чорноморського біосферного заповідника, регіональний ландшафтний парк "Кінбурнська коса". Функціонують Кінбурнське та Василівське лісництва.

Територія, враховуючи велике біотичне та ландшафтне різноманіття, є об'єктом Смарагдової мережі, ділянка суші та акваторія Ягорлицької затоки має статус водно-болотного угіддя міжнародного значення. Унікальна територія періодично зазнає негативного впливу унаслідок пожеж, спричинених військовою агресією.

Саме сюди поцілили російські агресори, щоб знищити цю місцину, спалити її, стерти з обличчя землі. Кінбурнська коса і до приходу варварів потерпала від безжалісних полум'їв. Територія, що називається, "сприяла" біді. Вічні вітри, спека, відсутність вологи, штучно висаджені хвойні дерева. Один кинутий недопалок здатен був перетворити ліс на вічні дрова.

Звісно, за збереженням лісів та дотриманням норм безпеки постійно доглядали. Адже на нашій Кінбурнській косі, яка єднає Миколаївську та Херсонську області, працюють декілька природоохоронних установ. Усі вони працювали навіть тоді, коли почалася війна і рашисти обстріляли півострів. Насправді агресорам посприяли умови Кінбурну. Не потрібно було багато ракет і снарядів. Сірник кинь - коса спалахне.

Кинули, звісно, не сірник. Майже два місяці Кінбурн палав. Міг би й взагалі згоріти. Аби не місцеві мешканці та їхня активність. У соціальних мережах поширили інформацію про пожежі на косі. Зокрема, у Фейсбуці на сторінці Kinburn.Life. закликали всіх небайдужих долучитися до гасіння пожеж. До кінбурнців, які самі боролися із пожежами, доєдналися ті, хто хотів би зберегти Кінбурн. Потрібні були гроші на паливо, на закупівлю деталей для автотранспорту, на інші потреби. Активісти заявили про це в соцмережах. Відгук був. Попри те, що агресори заважали гасінню пожеж, відважні кінбурнці зупинили вогонь. Вони власноруч гасили тих червоних півнів.

"Наш мирний Кінбурн, ми тебе пам'ятаємо. Любимо, віримо і збережемо. У наших снах бачимо тебе таким ніжним, весняним. П'янким літнім, шумним і солоноводним. Грибним осіннім, чистоводним. І навіть холодним, пухнастим взимку. Ніде не має такої тиші у Всесвіті, як взимку на Кінбурні.

Пам'ятаємо, природа і життя людей понад усе. Тримаємося разом, робимо те, що можемо, кожний", - йдеться в одному з дописів у соцмережах.

...Наразі до півострова прийшов катер з Очакова з гуманітарною допомогою. Перший з квітня. Так. Люди тут звикли виживати. Вони стійкі і навіть здатні вогонь зупинити. Але точно краще, коли їм хоч трохи допомагають. Бережи себе, мій Кінбурне! Для мене. І для всіх, хто тебе любить, дорогенький. Ми до тебе повернемося.

Горять ліси на Кінбурні.

Власними силами загасили пожежу.
Фото https://www.facebook.com/Kinburn.Life.

Наразі море не хвилюється.
Фото управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОВА.