Спекотна днина. Будень. Потік тривожних новин із телеекранів. А в одному з осередків плетіння маскувальних сіток, що розмістився у просторому шкільному холі Корсуня-Шевченківського, панує атмосфера спокою, врівноваженості, впевненості у важливості справи, яку виконують різні за віком небайдужі люди.

Небайдужість - це коли поруч із молодою блогеркою з Києва маскувальну сітку плете дідусь, якому вже добряче за вісімдесят, і через такий солідний вік руки його помітно тремтять. Але корсунець Анатолій Нілович все одно приходить сюди, щокроку опираючись на свого помічника-ціпка. Трохи нарізає стрічки, трохи плете, а коли потрібно доробити нижній рядок (а нахилятись ох і важко!), дідусь поволі стає на коліна і доплітає...

Ці люди різної вдачі й досвіду, звичок і уподобань, та вони всі знають головне: маскувальна сітка рятує життя бійця. Щоб українські воїни не стали мішенню для ворога, для них створюють захист. Так, рук для плетіння все одно завжди замало, а на фронт постійно потрібно відправляти сітки. Людей, які щодня знаходять час для плетіння, не так уже й багато. Але ті, що приходять, уже по-іншому не можуть.

У майстерні позмінно плетуть сітки учителі та вихователі. Наталія Василівна, яка відповідає за благоустрій території школи, жартує, що має дві робочі зміни - прибирає і плете. Лідія Іванівна та Марія Василівна прошкують сюди з вулиці Щербака, і дорога в один бік у них займає 45 хвилин. А родина Піскових приїздить на вихідні аж із Саморідні, ще й бере на підмогу всіх своїх кумів і знайомих: гуртом і сітку легше виготовити!

Долучаються до процесу плетіння не лише корсунці. Переселенки з міст, які підло стирає з лиця землі ворожа авіація й артилерія, також стали майстринями. Жінки з гарячих точок (на знімку), які знайшли прихисток в одному з гуртожитків педагогічного коледжу, своїми вчинками доводять: їм не байдуже.

Не байдуже пенсіонеркам Аллі Григорівні з Бахмута та Наталі Єгорівні з Попасної. Їхні рідні міста вщент розбомбили знавіснілі орки, їм нікуди повертатися. Та вони попри відчай, внутрішню тривогу і біль приходять допомагати. Не байдуже Тамарі Олександрівні з Харкова. Жінка нині працює бухгалтером дистанційно, бо в її офісі немає дверей і вікон.

- У Корсуні нам дали кімнати для проживання, забезпечили харчуванням. Ми дуже це цінуємо. А що можемо зробити ми? Хоча б допоможемо плести для наших воїнів сітки, -каже пані Тамара й довірливо додає, що приходить вона сюди ще й для спілкування.

- У нас є "матуся", яка нами опікується і яка тут днює і ночує, - вступає в розмову пані Алла. - Це Лідія Кобернік. Вона нас і пригріє, і цукерками-печивом підгодує, і чаєм трав'яним напоїть. Завжди стежить, щоб ми не пропустили обід. Вміє організувати процес плетіння так, щоб ніхто не залишився без роботи й без її турботи.

Дякують Лідії Остапівні й за раціональний винахід - плетіння сіток за системою, яка здешевлює процес виготовлення, адже бере меншу кількість спанбонду - матеріалу для плетіння сіток. Цю систему вже освоїла команда майстринь і по-новому бадьоро виплітає оливкове мереживо із бежево-коричневими вкрапленнями.

З семи ранку і до сутінків усі при роботі. І так щодня, без вихідних. "За п'ять місяців у нашому осередку сплели майже 60 сіток різних розмірів і видів, - доповнює Микола Кобернік, заступник директора школи. - У перші дні нападу рашистів на нашу країну ми з побратимами-тероборонівцями зробили дерев'яну основу-стійку для плетіння. Відтоді - ані дня без роботи. Бувало, вже готову сітку розстеляли не у спортзалі, а на майданчику надворі, щоб вона вмістилась. Трудимося, гуртуємося - все заради Перемоги над клятим ворогом".

Задля Перемоги небайдужі люди здатні на чудові вчинки. Блогерка з Києва принесла стоси нових книжок у школу. "Роздайте солдатам і переселенцям", - попросила вона. Заради Перемоги пан Анатолій бере свою ковіньку і шкандибає плести сітку. Енергійні координаторки Ольга Криволап та Ірина Бояринова працюють нон-стоп: постійно моніторять потреби армії, приймають замовлення, замовляють матеріали, акумулюють кошти...

Задля Перемоги люди сплетуть стільки сіток, скільки потрібно буде нашим хлопцям. Аби лиш життя воїнів надійно захистили ці оливкові обладунки, створені умілими руками і небайдужими, щирими серцями людей.

Черкаська область.

Фото автора.