Такого висновку дійшла Державна служба якості освіти (ДСЯО) за результатами опитування педагогічних працівників, які вимушено перебувають за межами держави через збройну агресію росії проти України. Результати дослідження оприлюднено на сайті ДСЯО.
«87% вчителів зазначили, що планують повернутися в Україну, зокрема 14% — до початку 2022/2023 навчального року, якщо буде відновлене очне навчання в закладі освіти, де вони працюють», — зазначено в дописі на сайті Державної служби якості освіти. Серед інших передумов для повернення найчастіше називали закінчення бойових дій, нормалізацію безпекової ситуації у регіоні та країні, бажання і надалі працювати в Україні.
Індивідуальні інтерв’ю протягом червня 2022 року пройшли 315 педагогічних працівників з 29 країн перебування. Цікаво, що 11,4% педагогів на той час ще не ухвалили рішення щодо повернення в Україну. За словами опитаних педагогів, остаточно визначитись їм заважають здебільшого такі причини: нестабільна ситуація; відсутність житла; хвилювання за здоров’я та психологічний стан власних дітей; різке зменшення заробітної плати; бажання набути за кордоном нового професійного досвіду, вивчити мову та здобути нові знання. Водночас 1,6% респондентів зазначили, що не планують повертатися в Україну через відсутність житла та сімейні обставини.
Дехто з педагогів за час вимушеного перебування за межами держави вже встиг втратити роботу. Серед опитаних 13 вчителів (або 4,1% респондентів) протягом цього часу звільнилися: зокрема семеро — за власним бажанням, троє — у зв’язку із закінченням контракту, решта — через небажання адміністрації школи продовжувати співпрацю, тиск керівництва чи припинення діяльності закладу освіти.
На думку 70% респондентів дистанційне навчання під час воєнного стану порівняно з періодом пандемії зазнало істотних змін. Зокрема, через безпекову ситуацію на територіях, де мешкають учні, погіршився психологічний стан дітей, у багатьох не було можливості вийти на зв’язок з учителем через обстріли та повітряні тривоги. Крім того, виникали проблеми з синхронним навчанням, оскільки діти з одного і того самого класу перебували у різних часових поясах: хтось в Україні, а хтось — за кордоном.
Частина педагогів — 7,6% опитаних — виокремили позитивні зміни: зауважили, що з’явилося більше відеоконтенту для використання під час уроків, а школярі стали активнішими під час занять (імовірно, через підтримку батьків, які під час війни більше часу проводили зі своїми дітьми). 17% педагогів не відчули істотних змін у дистанційному навчанні під час воєнного стану порівняно з періодом пандемії, а 13% не змогли дати однозначної відповіді, оскільки не були залучені до освітнього процесу (перебували в простої або у відпустці).
Під час опитування намагалися з’ясувати і професійні потреби вчителів під час воєнного стану. Найчастіше опитані називали такі шляхи подолання проблем, пов’язаних з дистанційним навчанням: вирішення технічних питань — забезпечення Інтернетом, мобільним зв’язком, гаджетами тощо (такої думки дотримується 21% респондентів); повернення додому у зв’язку з закінченням війни (10,5%); надання психологічної допомоги та психологічного супроводу вчителям та учням (про це заявили 3,5% респондентів).
ФОТО: NUS.ORG.UA
