Про це стало відомо 17 серпня, і кінематографічна спільнота відреагувала негайно й одностайно. В публічному доступі під рубрикою SOS! Довженко-Центр оприлюднив свою позицію під заголовком «Держкіно ліквідовує Довженко-Центр». У цьому документі сказано, що «реорганізація» «де-факто означає ліквідацію національного кіноархіву, який з 1994 року послідовно займається збереженням, дослідженням та популяризацією українського кіно.

Згідно з наказом Держкіно всі фільми з колекції та майно Довженко-Центру мають бути передані Державній установі «Науковий центр кінематографії України», основним видом діяльності котрої за даними ЄДРПОУ є «вища освіта». Зі структури центру має бути виокремлено Державне підприємство «Українська анімаційна студія», до якої будуть передані авторські права на українську анімацію, що нині належать центру. Співробітників центру має бути повідомлено про можливе звільнення.

Тож відповідати за унікальну кінематографічну спадщину України Держкіно доручає де-факто «сплячій» установі, що з моменту свого заснування за часів Януковича в 2011 році не здійснювала жодної діяльності, не має штату, відповідних компетенцій, сайту тощо.

У наказі про реорганізацію не згадано кіноархівну та музейну колекції Довженко-Центру, котрі є частиною відповідно державного архівного та музейного фондів України та підпадають під дію окремого законодавства.

Ані в преамбулі наказу, ані в публічній комунікації Держкіно не обґрунтувало таке своє рішення.

Не врахувавши пропозиції Довженко-Центру щодо подальшої діяльності та не розробивши стратегічний план його розвитку, як того вимагає розпорядження Кабінету Міністрів України № 91-р від 26.01.2022, Держкіно вирішило розділити цілісну колекцію Довженко-Центру, що формувалась з 1960-х років, між різними структурами.

Передача колекції національного кіноархіву з високою репутацією в світі фейковій установі — величезний удар по міжнародному іміджу української влади, а особливо під час війни, коли Україна у крові виборює власну ідентичність, має ознаки зазіхання на національну пам’ять і може вважатися підривом державності та зрадою національних інтересів.

Довженко-Центр — найбільший і єдиний міжнародно визнаний кіноархів України, в якому зберігаються понад 10 000 найменувань (більш як 60 000 одиниць зберігання) художніх, документальних, анімаційних українських та закордонних фільмів, понад 24 000 архівних документів з історії українського кіно, понад 400 музейних експонатів. Єдиний український представник у Міжнародній федерації кіноархівів (FIAF).

Колекція Довженко-Центру за значенням та обсягом дорівнює колекціям Національного художнього музею України, Музею Ханенків, Музею історії України, Бібліотеки імені Вернадського і є найбільшою в світі збіркою творів українського кіномистецтва».

Звісно, Держкіно заявило, що не йдеться про ліквідацію, а лише про реорганізацію. А очільник Міністерства культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко сказав, що він проти ліквідації Довженко-Центру, однак Держкіно підпорядковується не йому, а Кабінету Міністрів.

Відгуки в соціальних мережах зовсім не такі дипломатичні. Тут можна зустріти й таку думку: Довженко-Центр — поруч зі станцією метро, поблизу будується житлокооператив, а на місці Довженко-Центру заплановано звести торговельний центр. Категорично проти «реорганізації» виступила команда кінофестивалю «Київський тиждень критики» та очільниця авторитетного журналу «Кіно-Театр» Лариса Брюховецька. Кінематографічна спільнота негайно почала збирати підписи під петицією до Кабінету Міністрів з вимогою відкликати одіозний наказ Держкіно. За добу (станом на 18 серпня) під петицією з’явилося вже майже 2000 підписів.

Підготував Віктор ГРИНЕВИЧ.