Рівненщина в 1930-х роках входила до складу Польщі. Незважаючи на державні кордони і замовчування того, що відбувалося, українське населення Польщі активно проводило акції доброї волі.

У Державному архіві Рівненської області є документи, що свідчать про активну участь рівнян в утворенні громадських організацій допомоги голодуючим. Було вирішено збирати продукти та кошти і переправляти в Україну. Для координації цих дій у Львові створили Український громадський комітет рятунку України, зона дії якого поширювалася на територію Західної України. А в Луцьку, йдеться у газетах «Українська нива» та «Новий час» за 1933 рік, створили Волинський комітет громадської допомоги голодуючим в Україні. Також діяли повітові комітети в Рівному, Острозі, Дубному.

Про існування повітового комітету допомоги голодуючим у Рівному свідчить єдина справа архівного фонду цієї організації, у якій містяться інструкції Волинського комітету про порядок збирання та зберігання продуктів, здійснення контролю за пожертвуваннями. На жаль, ця допомога не досягла своєї мети. Залізна завіса сталінського режиму не допустила жодного ешелону доброчинної допомоги голодуючим, що йшла із Західної України.

— Ті, хто жив у Другій Речі Посполитій (до 1939 року) під Польщею, й усі, хто мешкав на Західній Україні, стверджують: ніхто не голодував. У деяких сім’ях було сутужно, може, невеликий урожай. Але люди збирали допомогу для підрадянських українців. Здавали продукти — священики в церкві оголошували, і люди плакали, давали, хто що міг... Були й запаси громади, особливо у Дермані, Дубному, інших містечках. От вона організовувала цілу валку возів з продуктами. То польський корпус прикордонний пропустив, а радянський — ні, — розповідає рівненська дослідниця Марія Немиро. — Отже, люди добре знали, що відбувалося в Радянській Україні, і саме це насамперед потім провокувало опір радянській системі.

Рівне.