Історик Володимир В’ятрович у київській книгарні «Є» презентував свою нову роботу «Історія з грифом «Секретно». Українське ХХ століття». Вона складається з раніше таємних сюжетів про наше минуле: історію країни автор показує через історії окремих людей. Книжка побачила світ у результаті чотирирічного дослідження архівних таємниць, котрі зберігалися у сховищах КДБ.
За словами самого історика, його праця — це «зустріч з минулим. Тут — 700 сторінок, 74 роки, 66 історій, 391 фотографія і набагато більше людей та ситуацій... Разом вони становлять образ українського ХХ століття: часу, коли світ по-справжньому відкрив для себе Україну та українців, століття, коли творилося обличчя України».
Як свідчать архівні матеріали, репресії, пов’язані з голодомором, не обмежуються 1933 роком, уточнює Володимир В’ятрович. Ще довго після того люди одержували вироки за розголошення інформації про події в Україні тридцятих років. Останню відому кримінальну справу порушено в липні 1945-го, вже після Другої світової війни, проти харківської вчительки Олександри Радченко. «Наклепницю» на «гуманний» лад засудили до десяти років таборів. Сюжет про цей процес (підставою для нього став знайдений щоденник учительки) також увійшов до «Історії з грифом «Секретно»...
Утім, автор критично оцінює не лише колишній режим. Прихильники тоталітаризму нині також намагаються зачистити поле національної пам’яті, ретранслюючи давно забуті тези радянського КДБ про те, що концепція голодомору була вигадкою ЦРУ та інструментом боротьби проти радянської влади під час холодної війни. «Поновлення спроб заперечити організований характер голоду 1932—1933 років, — стверджує В. В’ятрович, — є наслідком обмеження доступу до архівів та політичної позиції теперішніх керівників гуманітарної сфери країни».
