21 листопада 2013 року у Верховній Раді України відбулося відкриття виставки «Вбивство голодом — геноцид» (на знімку), присвяченої 80-м роковинам Голодомору 1932—1933 рр. У рамках експозиції представлено матеріали, які висвітлюють докази зумисного нищення української нації голодом. Над їх збором та підготовкою працювали свободівці, а також небайдужі українці практично з усіх областей держави. На відкритті заходу були присутні лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок, заступник Голови Верховної Ради України свободівець Руслан Кошулинський, народні депутати від ВО «Свобода».

Коментуючи проведення виставки, її ініціатор народний депутат-свободівець Юрій Сиротюк зазначив, що вперше за 23 роки існування українського парламенту є намагання вшанувати жертв Голодомору 1932—1933 рр. Сама експозиція підтверджує: тогочасна окупаційна влада насправді здійснювала геноцид української нації.

— Уперше в парламенті відбудеться тематична виставка, а не висітимуть якісь картини, — наголосив Юрій Сиротюк. — Її робили власним коштом, на волонтерських засадах люди з усієї України — свободівці, науковці. Ця експозиція неспростовно підтверджує факт Голодомору як геноциду. 

Тут немає жодного ідеологічного вигаданого слова чи фотографії. Це все — документальні факти, які свідчать про Голодомор як найбільше лихо, пережите українською нацією, і як найбільшу трагедію, пережиту будь-якою європейською нацією, і не лише у ХХ столітті. 

Коли дивимося на цю експозицію — розуміємо, що непокаране зло може повертатися. Виставка в парламенті — це добре, але наявність комуністів, які й досі заперечують Голодомор як геноцид, й досі хочуть знищити українську державу та націю — це неабияк погано.

Ми виконали дуже маленьку місію перед поколінням українців, які загинули, — бережемо пам’ять про них і показуємо, що ця рана — незагоєна. Сьогодні при європейських представниках Коксові та Квасневському нарешті встав весь зал, не було тих, хто посмів сидіти. Нинішнє завдання парламенту — остаточно подолати наслідки геноциду та домогтися, щоб Голодомор визнали європейські країні, адже багато держав іще не зробили цього. Окрім того, маємо засудити комунізм як ідеологію і провести суд над комуністичною партією. Також слід здійснити люстрацію — усунути колишніх компартійних керівників і всіх без винятку агентів КДБ від влади.

Нині необхідно берегти пам’ять про Голодомор. Отакі виставки повинні відбуватися в кожній школі. Щороку наші діти мають згадувати про братів і сестер — українців, які не народилися. Тому ця виставка — лише початок величезної копіткої роботи. Але добре, що вона відбулася, адже показує, які зміни є в суспільстві. На 23-му році незалежності сьогодні під тиском громади така виставка з’явилася у Верховній Раді. Днями вона буде в усіх без винятку областях України. Це нагадування всім, що цю роботу потрібно продовжувати. Вона має спонукати нас — і депутатів, і пересічних громадян — до дії та відновлення пам’яті.

Присутній під час відкриття виставки заступник Голови Верховної Ради України Руслан Кошулинський зазначив, що сам особисто переживає біль втрати кожного з десяти мільйонів полеглих українців, адже вони є рідними, де би не мешкали:

— Це особистий постійний біль, коли згадуєш, що на такій благодатній землі, як, наприклад, Черкащина, у тих краях був епіцентр Голодомору. Там, де земля — як масло, у день зникало село, адже люди вмирали. Комуністи їх вивозили фірами ще живих і викидали у спільні могили, які дихали. Коли мами сходили з розуму, варили своїх дітей, щоби їсти. Чи це може бути якось інакше трактовано, ніж геноцид? Це одна з тих спонук, що привели мене в політику — після того як пізнаєш ту історію, пізнаєш, як люди страждали, коли десять мільйонів твоїх рідних такі речі пережили.

Моя бабця прожила 93 роки. Вона — львів’янка і у Львові бачила, як потягами приїздили люди зі сходу України, падали на коліях і їли все, що було поряд, що росло зелене, будяки, забирали із собачої миски. Вона те все бачила і мені переказувала. Коли ти побуваєш на цих землях і зрозумієш, що тільки тому, що ти — українець, через те, що живеш на своїй землі і не хочеш змінювати прабатьківських принципів, правил, можеш загинути від голоду, — саме це відчуття і спонукає.

Перефразовуючи російського поета Євтушенка, злість до неправди — це і є доброта. Українці мають пам’ятати цей вислів, щоб завжди переказувати, щоб такого більше ніколи не могло бути в цій країні. Це той біль, коли тобі сльози на очі, бо це твої рідні — де б вони не були, в якій частинці України або світу не мешкали, адже десять мільйонів — це практично кожна українська сім’я. Це відчуття злості до того, що зло не покарано досі, що портрети організаторів цього злочину досі висять на якихось дошках пошани і це вважається нормою. Оце злість до неправди. Оце відчуття, яке маєш після виставки, коли ти бачиш документальні підтвердження того, що відбувалося тоді. Люди незмінні в своїх прагненнях жити добре, заможно, спокійно на своїй землі. Час минає, однак це забувати не можна.

Також на заході був присутній науковий керівник проекту Володимир Тиліщак. Історик розповів про мету та умови створення експозиції: «Виставка є результатом роботи всіх обласних організацій ВО «Свобода». До її створення долучилися свободівці з більшості областей України. Вони збирали матеріали в обласних архівах, вишукували місцеві, які й становлять основу цієї експозиції. Тому я хочу висловити щиру вдячність усім, хто долучився до її створення і підготовки.

Наша мета — показати, що Голодомор — це не просто трагедія, а злочин проти людяності. 

Саме тому, з одного боку, особливу увагу на цій виставці приділено документам, що демонструють, як здійснювався геноцид, як забирали харчі, як вбивали голодом, а з другого — показано опір українців політиці сталінського комуністичного режиму».

У свою чергу лідер Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олег Тягнибок наголосив, що свого злочину досі не визнали ті, хто організовував Голодомор:

— Переконаний, що в Україні буде влада, яка наважиться добиватися встановлення історичної та національної справедливості. Наша держава має вимагати від Москви визнання Голодомору геноцидом української нації, вибачення та компенсації за той злочин, який здійснював щодо нашого народу більшовицький режим. Це один із пунктів Програми захисту українців, це той принцип, на якому постійно наполягає «Свобода». Російська Федерація як правонаступниця кривавого СРСР має відповісти перед українською нацією, яку так нещадно нищила, яку морила голодом. Влада нашої держави має бути спроможною називати речі своїми іменами та зробити все для того, щоб вбивці покаялися перед своїми жертвами.

Варто наголосити, що виставка має відбутися в усіх областях України. Організатори передбачають, що експозицію презентують в кожному районному центрі. Її функціювання сприятиме поширенню правди серед українців та збереженню пам’яті про трагічні події 1932—1933 рр.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.