«У свої 104 роки мама кожного ранку просить каву»

Параска Сторожук (на знімку) найстарша серед 1,6 мільйона жителів області.

Нині вона проживає зі своєю наймолодшою дочкою Лідією Петрівною в місті Хмільнику. А до ста років бабуся обходилася без допомоги, жила в селі Думенки. Так каже її дочка.

– Мама в сто років ще й на город виходила, – додає співрозмовниця. – Сусід у селі весь час говорив нам, коли приїжджали в гості, що на бабусю Параску молитися треба, як на ікону. Свої слова пояснював так: «Ця жінка ніколи нікого не образила, ні про кого не сказала поганого слова. Не знаю, чи є ще така людина, якій би не кортіло поговорити про інших».

– Я думаю, що ця мамина доброта – один із секретів того, що доля дала їй довгого віку, – продовжує Лідія Петрівна. – Але ж доброта – це така собі категорія. Хтозна, чи зміцнює вона здоров'я? Тому й тут виникають сумніви. Зате я точно знаю, що ми всі любимо свою матусю, бабусю, прабабусю за її добре серце і людяність. Тому до неї завжди приходить у гості рідня. Бо бабуся ні на кого з нас не сказала поганого слова. Усі ми в неї рідні, золоті, найкращі.

Онучки Зоя і Наталя були серед тих, хто обіймав бабусю у її 104-й день народження.

Сніданок щодня однаковий 

Запитую співрозмовницю про те, завдяки чому її мама прожила понад сто років. Жінка каже, що теж не раз думала про ці секрети довголіття. Але чи є вони насправді? 

Узяти, для прикладу, харчування. 

– Мама їсть те саме, що й ми, що й інші люди, то який тут секрет? – каже Лідія Петрівна. – Хіба що каву просить щоранку. Я вже й не запитую, що на сніданок, бо й так знаю, що мама, коли прокинеться, нагадає мені, щоб приготувала їй каву. Щоб не запропонувала, а вона не забуває нагадати:  «Приготуй мені, дитино, каву». І так уже багато років. 

Якщо пошукати в Інтернеті публікації про каву, то знайдемо купу порад про цей напій. Причому вони, ці поради, будуть діаметрально протилежні. Одні спеціалісти стверджуватимуть, що кава шкодить здоров'ю, що з таким напоєм треба бути обережним. Особливо людям старшого віку. Інші, навпаки, говоритимуть про користь від кави. 

– Ті, хто пише, що кава шкодить організму, нехай розкажуть про це нашій бабусі, – каже донька довгожительки. – Я ж не вигадую: щоранку готую їй цей напій з розчинного порошку. До кави ще булочка. Але це не весь сніданок. 

У день нашої розмови пані Лідія приготувала мамі ще налисники з вишнями. На обід мав бути рисовий суп з півником.

Якось дочка запитала маму, чому вона просить саме каву, а не чай чи узвар? 

Бабуся відповіла, що їй кава не тільки до смаку. Після такого напою довгожителька почувається добре. Якщо так, то чому не просити? Навіть коли п'є чай, каже, що кава все одно більше до смаку. 

Мабуть, це особливість організму людини, вважає співрозмовниця. Сама пані Лідія не має такого великого бажання, як у мами, пити каву. Тим паче, робити це щоранку... Ні, це не для неї. Значно менше вживає такого напою, ніж її довгожителька матуся.

– Якби хтось з медиків узявся, то міг би написати наукову роботу про вплив кави на довголіття, – усміхається співрозмовниця. – У принципі тема роботи справді цікава і таким само цікавим могло б бути дослідження.

Одне словом, шукати секрет довголіття в харчах, які споживає 104-літня жінка, навряд чи можна. До столу їй подають такі самі страви, які споживає її рідня, інші люди. Можливо, причина в способі життя?..

Пережила і голод, і війну

– Життя в мами було непросте, а точніше, важке, тому шукати тут секрет довголіття теж не доводиться, – розповідає Лідія Петрівна. 

Народилася майбутня довгожителька у багатодітній сім'ї. На світ з'явилася у вже згаданому селі Думенки у 1918 році. Працювала в місцевому колгоспі. Уся робота – ручна: сапати буряки, копати, вантажити на машини...

Не можна назвати той час спокійним. Люди тривожилися від так званих реформ радянської влади: розкуркулення, колективізації, вигнання із села тих, кого називали куркулями. А потім голод, війна. У їхній сім'ї були втрати, гірко оплакувала рідних людей, не раз серце рвалося від болю і розпачу, від безвиході.

– Хіба така обстановка, такі страшні події додавали здоров'я? – запитує пані Лідія. – Звичайно, ні. Навпаки, відбирали його, змушували виживати в скрутні часи. 

Рідні, які знають історію життя Параски Іванівни, не раз дивуються, слухаючи ту чи іншу історію з її біографії. Як жінка змогла вистояти? Де брала сили?

Нині знову війна. І бабуся просить у Бога миру, просить, щоб її онук, який нині захищає рідну землю, живим повернувся додому. А це теж тривога для її серця. 

На сто років поздоровили сто гостей

У пані Параски і її чоловіка Петра було семеро дітей. На жаль, один синочок помер ще малим, коли йому було 12 років. Співрозмовниця уточнює, що причиною смерті стало запалення легенів. 

Ще одна гірка втрата – смерть дочки, але вже в старшому віці. Віру, так звали жінку, звела зі світу невиліковна недуга.

Нині залишилося в довгожительки три доньки і двоє синів. 

Їхня сім'я має одну особливість – усі діти здобули вищу освіту.

– Тато дуже хотів, щоб ми вчилися, – розповідає Лідія Петрівна. – Точніше, у нього були два великі бажання. Крім здобуття освіти, часто просив нас жити дружно. Ми його дослухалися. Усі здобули освіту і всі живемо дружно. Як то кажуть, чорна кішка не пробігала між нами. Так само ладнають між собою наші діти, внуки. Недарма в бабусі завжди багато гостей. І не тільки на її день народження. Про один день народження хочеться згадати особливо. На сто років нашу маму привітали сто гостей.

 

На 100-річчя Параску Сторожук вітав її земляк народний депутат України Петро Юрчишин. 

Має 43 внуків і правнуків

– Ми звернули увагу на те, що кожного разу на мамин день народження, 20 жовтня, була гарна погода, – каже Лідія Петрівна. – Усі приходили з квітами. Бо знаємо, що іменинниця дуже любить квіти. Їх багато росло біля її будинку в селі.

Стосовно освіти, про яку вже згадували, співрозмовниця уточнила, що вона закінчила Вінницький педагогічний інститут, вчителювала 33 роки. Дві її сестри Надія і Марія мають дипломи Вінницького торговельно-економічного інституту. 

Брати обрали фах правоохоронців: Василь навчався в міліцейській академії в Києві, а Михайло в такому самому закладі в Кишиневі.

Найбільше багатство довгожительки – її рідня: крім згаданих трьох донечок і двох синів, яких щоразу обіймає, коли навідуються в гості, має ще 43(!) онуків і правнуків.

Зичимо всім їм стільки ж років прожити, як і їхня бабуся-довгожителька. Є з кого брати приклад! Вони упевнені, що бабуся передала їм ген довгожителя. А Парасці Сторожук – іти на рекорд. Продовжувати додавати до своїх 104 нових років!
 
До речі, у Пенсійному фонді області повідомили, що серед пенсіонерів краю немає людини, старшої від Параски Сторожук.

Правнук Віталій на 104-та іменини прийшов з тортом.

Фото надано донькою довгожительки Лідією Петрівною.